Київ 24/03/2022 Ворота України
Коронавірус нікуди не зник.
Очільник МОЗ розповів Віктор Ляшко повідомив, що за неповний місяць війни в Україні було обстріляно 139 лікарень, з них 10 повністю зруйновано. Він також нагадав, що коронавірус не зник, зараз у лікарнях перебувають 4020 пацієнтів, яким потрібна киснева підтримка.
Міністр охорони здоров’я в ефірі телемарафону сказав, що напередодні вдалося звільнити бригаду екстреної допомоги, яка супроводжувала колону з Харкова і потрапила в заручники.
Він також розповів, що через військові дії не скрізь забезпечується підвезення ліків і медобладнання. Також багато аптек не відкрилися через евакуацію їхніх співробітників. Але змогли переналаштувати логістичні ланцюжки, водночас в аптеках дозволили працювати студентам – і ті знову відкриваються.
За словами Ляшка, наразі, крім українських медиків, в країні працюють 155 іноземних медпрацівників. Також розгорнуто два польові шпиталі, ще один на підході.
Крім того, був відпрацьований гуманітарний коридор із країнами ЄС, куди госпіталізовують передусім дітей з онкологією. Вже відправлено 139 дітей.
Нагадаємо, Всесвітня організація охорони здоров’я (World Health Organization (WHO) підтвердила шість додаткових повідомлень про атаки на медичні заклади і медичних працівників в Україні.
“Загалом, станом на 20 березня, ми підтвердили 52 атаки за 25 днів”, повідомили в організації.
Це понад дві атаки на добу.
“Це неприпустимо. Медзаклади і медпрацівники повинні бути захищені завжди”, – додали у WHO.
Нагадаємо, електронний медичний сервіс Helsi запустив безкоштовні консультації з лікарями для усіх українців за допомогою відеозв’язку на час війни.
На тимчасово окупованих територіях Херсонської області ворог вдається до терору місцевого населення.
Російська авіація продовжує завдавати ударів з повітря. Основними цілями противника залишаються об’єкти військової та цивільної інфраструктури у Київській, Чернігівській та Харківській областях.
Про це йдеться у зведенні Генштабу ЗСУ.
Протягом минулої доби, 23 березня зафіксовано понад 250 літаковильотів (що на 60 більше ніж 22 березня).
Повітряні Сили ЗСУ відбивають ракетно-авіаційні удари та повітряниі напади росіян. Вітчизняна авіація здійснює протиповітряне прикриття важливих об’єктів України та угруповань військ. За попередню добу було уражено 11 повітряних цілей ворога (7 літаків, 1 БПЛА, 1 вертоліт та 2 крилаті ракети). Інформація про їх остаточне знищення уточнюється.
На тимчасово захоплених територіях Херсонської області ворог вдається до терору місцевого населення. Кремль дратують мирні протести українців проти окупації. Росіяни активно застосовують підрозділи Росгвардії, щоб не допустити проведення акцій непокори окупаційній владі.
Зазначимо, що, за інформацією британської газети Times, РФ планує “великий терор” у Херсоні і готова “депортувати пів міста”.
Українські захисники ведуть оборонну операцію на Східному, Південно-Східному та Північно-Східному напрямках. На жодному із них росіянам не вдалося досягти успіху.
“Українці стримують противника, проводять стабілізаційну операцію та виконання завдань територіальної оборони”, — йдеться в повідомленні.
Російська армія продовжує втрачати живу силу та техніку на всіх напрямках.
У продовження вчорашньої провокації в ЗМІ сьогодні білоруська сторона оголосила про скорочення складу посольства України в Мінську та закриття консульства України в Бресті. Дванадцятьом українським дипломатам було приписано покинути територію Білорусі впродовж 72 годин.
Розглядаємо такі дії Білорусі як черговий нічим не спровокований недружній крок щодо України.
Україна не залишить дії Білорусі без належної відповіді, про яку ми повідомимо додатково.
Після від’їзду визначених українських дипломатів посольство України в Мінську функціонуватиме в скороченому складі на чолі з послом Ігорем Кизимом.
Наші дипломати матимуть достатньо можливостей, аби продовжувати надавати консульську допомогу українським громадянам в Білорусі.
Пані та панове сенатори!
Пані та панове депутати!
Обранці Парижа!
Французький народ!
Вдячний за честь звернутись до вас сьогодні.
Я впевнений, що ви добре знаєте, що відбувається в Україні. Ви знаєте чому це відбувається. І знаєте, хто у цьому винен. Знають навіть ті, хто ховає голову у пісок. А руками все ще намагається намацати гроші із Росії.
Сьогодні я звертаюсь до вас. До чесних, сміливих, раціональних та волелюбних. Поводжуся з питанням: як зупинити війну, як повернути світ у нашу державу? Більшість пазлів, з яких складається відповідь, – саме у ваших руках.
9 березня російські авіабомби були скинуті на дитячу лікарню та пологовий будинок у нашому місті Маріуполі. Це було мирне місто на півдні України. Абсолютно мирний – поки до нього не підійшли російські війська і не взяли його в жорстоку облогу, як у Середньовіччі. Поки вони не почали морити людей голодом, жагою, вбивати вогнем.
У тому пологовому будинку, на який росіяни скинули бомби – прямо на нього були люди. Були жінки, які готувалися народжувати. Більшість із них вдалося врятувати. Дехто був серйозно травмований. Однією жінці довелося ампутувати стопу, повністю роздроблену.
А в іншої жінки… У неї роздроблений таз. Її дитина загинула ще до народження. Жінку намагалися врятувати, виборювали її життя! Але вона благала лікарів про смерть. Благала залишити її, не надавати їй допомоги. Не знала, навіщо їй жити. Вони боролися. Вона померла. В Україні. В Європі. 2022 року. Коли сотні мільйонів людей навіть не могли подумати, що так може бути, що світ може бути так зруйнований.
Я прошу вас зараз вшанувати хвилиною мовчання пам’ять тисяч українців та українок, усіх тих, кого було вбито внаслідок вторгнення Росії на територію нашої мирної України.
Після тижнів російського вторгнення Маріуполь та інші українські міста, за якими вдарили окупанти, нагадують руїни Вердена. Як на тих фотографіях часів Першої світової війни, які, я певен, кожен і кожна з вас бачили. Російські військові не розрізняють, якими об’єктами бити. Вони знищують усе: житлові квартали, лікарні, школи, університети. Спалюють склади з їжею та медикаментами. Спалюють усі.
Вони не звертають уваги на такі поняття, як «військовий злочин» та «обов’язковість конвенцій». Вони принесли на землю терор, державний терор. Кожен і кожна з вас це розуміють. Доступна інформація. Усі факти – вони є.
Про жінок, яких російські військові ґвалтують у тимчасово окупованих районах. Про біженців, яких вони розстрілюють прямо на дорогах. Про журналістів, яких вони вбивають, точно знаючи, що то журналісти. Про людей похилого віку, які пережили Голокост, а тепер змушені рятуватися в бомбосховищах від російських ударів по мирних містах.
Європа 80 років не бачила того, що відбувається зараз в Україні через дії Росії. Коли люди настільки у розпачі, що благають про смерть, як ця жінка.
2019 року, коли я прийшов на пост Президента, вже існував формат для переговорів з Росією. То був Нормандський формат. Переговорний формат, який мав закінчити війну на Донбасі, війну на сході України, яка триває вже, на жаль, вісім років.
У Нормандському форматі брали участь чотири держави – Україна, Росія, Німеччина та Франція. Чотири, але через них було представлено весь світ, усі позиції, всього світу. Хтось підтримував. Хтось намагався затягувати процес. Хтось хотів усе зірвати. Але здавалося важливим, що світ завжди був за тим «нормандським столом», столом світу.
І коли переговори давали результат, коли нам вдавалося звільняти людей із полону, коли ми змогли погодити деякі рішення у грудні 2019 року, це було як ковток свіжого повітря. Як проблиск надії. Надії на те, що розмови із Росією можуть допомогти. Що керівництво Росії можна переконати словами. Щоб Москва обрала світ.
Але настало 24 лютого. День, який перекреслив усі зусилля. Усіх нас. Перекреслив старе значення слова діалог. Перекреслив європейський досвід відносин із Росією. Перекреслив десятиліття історії Європи.
Усе це було розбомблено російськими військами. Розбито російською артилерією. Спалено після ударів російських ракет.
Щоправда, не знайшлася в кабінетах. Тому зараз доводиться її шукати та боротися за неї на полі бою.
То що тепер? Що в нас лишилося? Наші цінності. Єдність. І рішучість захищати нашу волю. Спільну свободу! Одну для Парижа та Києва. Для Берліна та Варшави. Для Мадрида та Риму. Для Брюсселя та Братислави.
Глотки свіжого повітря точно не допоможуть. Є сенс у тому, щоби діяти разом. Щоб чинити тиск разом. Щоб спонукати Росію шукати світ.
Пані та панове!
24 лютого український народ об’єднався. У нас сьогодні вже немає «правих» та «лівих». Ми не дивимося, хто влада та хто опозиція. Звичайна політика закінчилася в день вторгнення Росії і буде відновлено лише тоді, коли буде мир.
І це правильно – щоби боротися за життя. Щоб захистити нашу державу.
Ми вдячні, ми вдячні, що Франція допомагає. Ми вдячні за зусилля Президента Макрона, який виявив справжнє лідерство. Ми постійно спілкуємося з ним, це правда, координуємо деякі наші кроки.
Українці бачать, що Франція також цінує свободу, як це було завжди. І ви захищаєте її. Ви пам’ятаєте, що таке. Свобода рівність братство. Кожне з цих слів вам наповнене силою! Я відчуваю це. Українці це відчувають.
Тому ми чекаємо від вас, чекаємо від Франції, від вашого лідерства, що ви можете зробити так, щоб Росія шукала світ. Щоби закінчила цю війну проти свободи. Проти рівності. Проти братства. Проти всього, що зробило Європу єдиною. Виконане вільне різноманітне життя.
Ми очікуємо від Франції, від вашого лідерства, що буде відновлено територіальну цілісність України. І разом нам це під силу.
Якщо серед присутніх є ті, хто сумнівається, то ваш народ уже впевнений. Як та інші народи Європи.
І що під час головування Франції в Європейському Союзі буде прийнято історичне рішення, що давно назріло – про повноправне членство України в Європі, в ЄС. Історичне рішення у історичний час. Як завжди було історія французького народу.
Завтра буде вже місяць, як українці воюють за своє життя, за волю. Як наша героїчна армія протистоїть переважаючим силам Росії.
Ми потребуємо більшої допомоги! Ми потребуємо більшої підтримки!
Щоб свобода не програла, вона має бути добре озброєна. Танки та протитанкова зброя, авіація та протиповітряна оборона. Ми потребуємо цього! Ви можете допомогти нам, я знаю. Можете!
Щоб свобода не програла, світ має підтримувати її санкціями проти агресора. Щотижня – новий санкційний пакет. Кожен!
Французькі компанії мають піти з російського ринку. “Рено”, “Ашан”, “Леруа Мерлен” та інші. Вони мають перестати бути спонсорами для військової машини Росії, спонсорами вбивств дітей та жінок, спонсорами згвалтувань, грабежів, мародерства з боку російської армії.
Всі компанії повинні запам’ятати раз і назавжди, що цінності – дорожчі за прибуток. Найдорожче прибутку на крові. І ми з вами вже маємо думати про майбутнє. Про те, як ми житимемо після цієї війни.
Потрібні гарантії. Потужні гарантії. Гарантії того, що безпека буде непорушною, а війни справді не буде. І взагалі війни стануть неможливими.
Ми створюємо таку систему гарантій. Нова система безпеки. В якій Франції, я вірю, належатиме провідна роль. Щоб нікому і ніколи більше не довелося благати про смерть! Щоб люди мешкали своє життя, повне життя. І щоб з людьми прощалися не під бомбами, не на війні, а коли настане час.
Тільки у світі. Тільки гідно. Тому що прожити треба так, щоби тебе поважали. Щоби тебе пам’ятали. І щоби з тобою прощалися так, і весь світ це бачив, як Франція прощалася з великим Бельмондо.
Дякую, Франціє!
Слава Україні!
Карти Таро додають впевненості у завтрашніх днях.
Гороскоп для всіх знаків зодіаку за картами Таро на 24 березня 2022 року розповідає, що у Близнят все може змінитися, а Левам слід розкрити своє серце.
Читайте детальний і точний гороскоп Таро на 24 березня 2022 року для всіх знаків зодіаку в нашому матеріалі від езотерикині Олени Кузьмич.
Карта дня “Шістка мечів”
Не дайте побуту затьмарити ваше щастя. У стосунках краще все обговорювати. А на роботі остерігайтеся підступів.
Карта дня “Шістка пентаклів”
Ваша діяльність буде винагороджена. Для щастя потрібні лише двоє. Дякуйте помічникам на роботі.
Карта дня “Башта”
Все може змінитися. Остерігайтеся проблем у стосунках. Потурбуйтеся про міцний фундамент на роботі.
Карта дня “Король мечів”
Довіряйте своєму розуму. У стосунках дослухайтеся до поради мудрого чоловіка. А на роботі покращіть стосунки з шефом.
Карта дня “Лицар кубків”
Розкрийте своє серце. Довіртеся партнерові. Очікуйте сюрпризів на роботі.
Карта дня “Десятка пентаклів”
Щастя наповнює вас. Насолоджуйтеся стосунками. На роботі справи поліпшаться.
Карта дня “Помірність”
Не варто переливати з пустого в порожнє. У коханні варто знайти баланс. Оберіть зручну позицію на роботі.
Карта дня “Колісниця”
Час вирушати в дорогу. Оберіть напрямок для романтичної подорожі. На роботі можливі відрядження.
Карта дня “Сила”
Опануйте себе. У стосунках проявіть силу. Шукайте баланс на роботі.
Карта дня “Колесо Фортуни”
Все змінюється. Потрібно знайти точку опори у стосунках. У русі кар’єрними сходами очікуйте на зміни.
Карта дня “Королева жезлів”
Час продемонструвати пристрасть. У стосунках додайте вогню. Покажіть власну амбіційність на роботі.
Карта дня “Двійка жезлів”
Перед вами відкривається цілий світ. У коханні станьте однодумцями. Дійте активно на роботі.
Плануючи свій день, ми все частіше звертаємося до підказок зірок, які, як відомо, поганого не порадять.
Які справи планувати? Який одяг та прикраси одягти, щоб пощастило у роботі та коханні? На роботу якої частини організму звернути особливу увагу? Яке число стане щасливим? Чого не можна робити категорично? На ці запитання відповідає гороскоп дня.
Астрологічна порада дня: день, коли небажано нічого руйнувати, навіть якщо йтиметься про розчищення місця для створення чогось нового. Людьми можуть управляти інстинкти, яким не можна давати волю, інакше вони можуть завести дуже далеко і стати причиною не найприємніших наслідків. Тому найкращою лінією поведінки сьогодні має стати стриманість – вона допоможе пройти повз спокуси, не піддавшись їм.
Символ дня: Химера.
Стихія дня: Земля.
Енергетика дня: сприятливий день для активних дій.
Щасливе число дня: 5.
Щасливі кольори дня: коричневий, каштановий.
Щасливі камені дня: раухтопаз, колумбіт, сардонікс, чорний нефрит, крокідоліт.
За яку частину тіла відповідає: жіночі статеві органи.
Хвороби дня: хвороби, що почалися цього дня, пов’язані з ослабленням імунітету, можуть тривати доволі довго і перейти в хронічну стадію, тому не варто зволікати зі зверненням до лікаря. Потрібно уникати операцій, навіть якщо йдеться про звичайний манікюр.
Афоризм дня: “Справи за нами не женуться – люди самі тримаються за них, вважаючи зайнятість ознакою щастя” (Сенека).
Геометрична фігура дня: квадрат – символ стабільності.
Магія та містика дня: можна переписати свій гороскоп, обравши для нього кращі показники, ніж ті, що є насправді. Зрозуміло, що робити це має фахівець – самодіяльність у таких питаннях неприпустима.
Табу дня: не можна давати здачі будь-кому – краще, отримавши удар по одній щоці, підставити іншу.
День, коли людина потрапляє до влади низинних інстинктів, що може мати негативні наслідки – як для неї, так і для оточення.
Єдиний спосіб, за допомогою якого можна цього уникнути, — стриманість у всьому: від харчування та стилю одягу до манери спілкуватися з оточенням. Від спокуси з’їсти зайвий шматочок або накричати на людину, яка сьогодні особливо дратуватиме, позбутися буде складно, але – зрозуміло, за бажання – можливо.
Овен (21.03 – 20.04)
Спілкування з неприємними людьми – навіть якщо йдеться про важливі ділові переговори – бажано звести до мінімуму, через можливість провокацій воно ні до чого доброго не приведе.
Телець (21.04 – 21.05)
Найважливіше сьогодні – максимально стримувати свої емоції, які буквально вируватимуть: їх сплеск, виявившись безконтрольним, може спричинити серйозні наслідки.
Близнята (22.05 – 21.06)
Не давайте несумлінним людям сідати вам на голову, змушуючи виконувати свої обов’язки: якщо ви досі не навчилися говорити “ні”, вам випаде чудова можливість це зробити.
Рак (22.06 – 22.07)
День, коли дуже важливо стежити не лише за словами та вчинками, а й за думками: не дозволяйте злу проникнути у ваше життя навіть на ментальному рівні – це може негативно позначитися на подальшому житті.
Лев (23.07 – 21.08)
Сьогодні дуже важливо залишатися спокійними та врівноваженими, а дотримуватися такої лінії поведінки допоможе робота: не замахуйтесь на великі справи, займайтеся дрібницями.
Діва (22.08 – 23.09)
Властиві вам недовірливість і вразливість сьогодні можуть послужити вам недобру службу: велика ймовірність стати жертвою шахраїв, повіривши в історію про їхнє “важке життя”.
Терези (24.09 – 23.10)
Важливо звертати увагу на інформацію, яка надходитиме до вас у цей час: найближчим часом вона може дуже доречна, головне, систематизувати її, щоб не забути.
Скорпіон (24.10 – 22.11)
Небажано втручатися в чужі справи, навіть якщо вами керують винятково добрі спонукання: найімовірніше, трапиться так, що ви зробите їм ведмежу – тобто зовсім непотрібну – послугу.
Стрілець (23.11 – 21.12)
Зірки застерігають вас від спілкування з незнайомцями, особливо якщо вони втягуватимуть вас у суперечки: довести свою правоту вам все одно не вдасться, а ось стати стороною конфлікту зможете цілком.
Козоріг (22.12 – 20.01)
Полум’я скандалу може розгорітися від будь-якої — навіть найменшої — іскри, тому необхідно старанно уникати конфліктів, вони можуть завершитися непередбачуваним чином.
Водолій (21.01 – 18.02)
Не варто висувати претензії до рідних та близьких людей, навіть якщо вони у чомусь завинили перед вами: залиште процес з’ясування стосунків до кращих часів – ви завжди встигнете це зробити.
Риби (19.02 – 20.03)
День, коли дуже обережно необхідно поводитися з фінансами: великий ризик через необережність або дурість втратити значну суму грошей, що зараз може стати дуже неприємним моментом.
Київ 23/03/2022 Ворота України
Високоповажний пан Хосода!
Високоповажна пані Санто!
Пане Прем’єр-міністр Кісіда!
Шановні члени парламенту Японії!
Дорогий японський народ!
Для мене, Президента України, велика честь вперше в історії парламенту Японії звернутись до вас.
Наші столиці поділяє відстань у 8 тисяч 193 кілометри. В середньому це 15 годин у літаку. Залежно від маршруту. Але якою є відстань між нашими почуттями свободи? Між нашими бажаннями жити? Між нашими прагненнями світу?
24 лютого я не побачив жодної відстані. Навіть міліметри між нашими столицями. Навіть секунди між нашими почуттями. Тому що ви одразу прийшли нам на допомогу. І я вдячний вам за це.
Коли Росія зруйнувала мир для всієї України, ми побачили, що у світі по-справжньому. По-справжньому проти війни. По-справжньому за волю. По-справжньому за глобальну безпеку. По-справжньому за гармонійний розвиток кожного суспільства. Японія стала лідером такої позиції в Азії. Ви відразу почали працювати, щоб зупинити цю жорстоку війну, яку розв’язала Російська Федерація. Ви одразу почали працювати заради миру в Україні. А отже, у Європі. І це справді дуже важливо. Важливо для кожного на землі. Тому що без світу для України жодна людина у світі не зможе впевнено дивитись у майбутнє.
Кожен із вас знає, що таке Чорнобиль. Атомна станція в Україні, де 1986 року стався потужний вибух. Викид радіації. Наслідки якого було зафіксовано у різних частинах планети. 30-кілометрова зона довкола Чорнобильської станції все ще закрита. Вона небезпечна. У лісах, що оточують закриту зону, ще тоді, під час ліквідації наслідків вибуху на станції, було поховано тисячі тонн заражених матеріалів, уламків, машин. Прямо у землі.
24 лютого саме цією землею поїхала російська бронетехніка, піднімаючи радіоактивний пил у повітря. Чорнобильську станцію було захоплено. Силою, зброєю. Уявіть собі: атомна станція, на якій сталася катастрофа. Конфайнмент, що закриває зруйнований реактор. Чинне сховище ядерних відходів. Росія перетворила цей об’єкт на арену війни. А цю 30-кілометрову територію, цю закриту зону Росія використовує для підготовки нових атак проти наших сил оборони.
Після відходу російських військ з території України знадобляться роки, щоб дослідити, які збитки вони завдали чорнобильській землі. Які поховання радіоактивних матеріалів було пошкоджено. І як поширився планетою радіоактивний пил.
На нашій землі працюють чотири атомні станції! Це 15 атомних блоків. І всі вони – під загрозою. Російські війська вже обстріляли із танків Запорізьку атомну станцію, найбільшу в Європі. Внаслідок бойових дій пошкоджено сотні промислових виробництв, багато з них – особливо небезпечні. Обстріли загрожують газо- та нафтопроводам, вугільним шахтам.
Днями російські війська обстріляли хімічне виробництво біля Сумської області України. Там стався витік аміаку. Нас попереджають про можливі хімічні атаки, у тому числі із застосуванням зарину, як це було у Сирії.
А однією з основних тем для дискусій світових політиків стало питання, як реагувати, якщо Росія застосує ще й ядерну зброю. Будь-яка впевненість будь-якої людини у світі, будь-якої країни повністю зруйнована.
Наші військові героїчно захищають Україну вже 28 днів. 28 днів повномасштабного вторгнення найбільшої за розміром держави у світі. Але не найбільшого за потенціалом. Чи не найбільшого за впливом. І найменшого – з морального погляду.
Росія застосувала проти мирних міст України понад тисячу ракет, незліченну кількість авіабомб. Російські війська зруйнували десятки наших міст. Деякі спалені вщент. У багатьох містах та селах, що потрапили під російську окупацію, наші люди не можуть навіть поховати своїх убитих родичів, друзів, сусідів. Доводиться робити поховання прямо у дворах розбитих будинків, поруч із дорогами, прямо там, де це можливо.
Тисячі людей убито, серед них – 121 дитина.
Близько 9 мільйонів українців були змушені залишити свої будинки, свої рідні місця, рятуючись від російських військ. Наші північні території, східні, південні – пустіють, бо люди тікають від смертельної загрози.
Росія навіть заблокувала море для нас. Звичайні торгові шляхи, показуючи деяким іншим – потенційним – агресорам світу, як чинити тиск на вільні народи, блокуючи мореплавство.
Сьогодні саме Україна, держави-партнери та наша антивоєнна коаліція можуть дати гарантію, що світову безпеку не буде зруйновано остаточно. Що у світі існуватиме опора для свободи народів. Для людей та збереження різноманітності у суспільствах. Для безпеки кордонів. Для впевненості в тому, що у нас, наших дітей, наших онуків ще буде мир.
Ви бачите, що міжнародні інституції не спрацювали. Навіть ООН та Рада Безпеки… Що вони можуть? Вони потребують реформування. Вони потребують ін’єкції чесності. Щоб стати дієвими. Щоб справді вирішувати та впливати, а не лише обговорювати.
Через війну Росії проти України світ дестабілізовано. Світ – на порозі багатьох нових криз. І хто зараз упевнений, яким буде завтра?
Турбулентність на світових ринках загрожує проблемами для всіх країн, що залежать від імпорту сировини. Екологічні та продовольчі виклики – безпрецедентні. А головне, зараз вирішується, чи переконаються всі агресори на планеті – явні та потенційні, що за розв’язану війну буде таке потужне покарання, що їм і розпочинати війну не варто. Що їм не варто руйнувати світ. І цілком логічно та правильно, що відповідальні держави об’єднуються заради захисту миру.
Я вдячний вашій державі за важливу позицію в такий історичний момент. За реальну допомогу Україні. Ви стали першими в Азії, хто почав чинити сильний тиск на Росію для відновлення світу. Хтось підтримав санкції проти Росії. І я закликаю вас продовжувати це робити.
Закликаю поєднувати зусилля країн Азії – ваших партнерів, щоб стабілізувати ситуацію. Щоб Росія шукала миру та зупинила цунамі свого жорстокого вторгнення до нашої держави, в Україну. Потрібно ембарго для торгівлі з Росією. Необхідно забирати компанії з російського ринку, щоби гроші не йшли на російську армію. Потрібно ще більше допомагати нашій державі, нашим захисникам, нашим воїнам, які зупиняють російські війська. Потрібно вже зараз починати думати про відновлення України. Про повернення життя в зруйновані Росією міста та спустошені нею території.
Люди повинні повернутись туди, де вони жили. Де вони виросли? Де вони відчувають, що це їхній будинок. Їхня мала батьківщина. Я впевнений, що ви розумієте це почуття. Цю потребу, потребу в поверненні на свою землю.
Ми маємо напрацювати нові гарантії безпеки. Щоб можна було діяти превентивно та потужно щоразу, коли виникає загроза для світу.
Чи можна це зробити на базі існуючих міжнародних структур? Після такої війни – точно немає. Потрібно створювати нові інструменти. Нові гарантії. Які будуть працювати превентивно та потужно – проти будь-якої агресії. Які справді допоможуть. Лідерство Японії може бути незамінним у розробці. Для України, світу. Я пропоную вам це.
Щоб світ знову міг відчувати упевненість. У тому, яким буде завтрашній день. Що він буде, що він буде стабільним та мирним. Для нас, для майбутніх поколінь.
Японський народ!
Разом з вами ми здатні зробити багато чого. Навіть більше, ніж можемо уявити.
Я знаю, яка у вас блискуча історія розвитку. Як ви вмієте будувати та вмієте захищати гармонію. Керуватися принципами та цінувати життя. Захищати довкілля. Коріння цього – у вашій культурі. Яку українці по-справжньому люблять. Я говорю це не просто так, не голослівно. Це дійсно так.
Ще у 2019 році, буквально за півроку після того, як я став Президентом України, моя дружина Олена взяла участь у проекті для дітей з особливостями зору. У проекті зі створення аудіокниг. І озвучила саме японські казки. На українській мові. Тому що вони зрозумілі для нас, дітей. І це була лише крапля у величезному морі нашої уваги, української уваги до вашого надбання.
У цінностях ми з вами схожі – незважаючи на шалену відстань між нашими країнами. Відстань, якої насправді не існує. Тому що у нас однаково тепло у серцях. Завдяки спільним зусиллям, ще більшому тиску на Росію ми прийдемо до світу. І зможемо відновити нашу країну. Реформувати міжнародні інституції.
Впевнений, що Японія буде з нами тоді – так само, як зараз. У нашій антивоєнній коаліції. В цей вирішальний для всіх нас час.
Спасибі!
Арігато Газаймас!
Слава Японії!
Коридори для евакуації будуть діяти у кількох регоінах.
У середу, 23 березня, в Україні будуть працювати гуманітарні коридори для евакуації мешканців найбільш потерпілих регіонів України.
Про це повідомила повідомила віцепрем’єрка – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.
До слова, заплановано дев’ять гуманітарних коридорів. Список станом на 23 березня:
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
З міста Маріуполь до міста Запоріжжя.
Для евакуації людей з Маріуполя до міста Запоріжжя будуть працювати такі маршрути:
Зазначається, що 24 автобуси зараз перебувають на вїзді до міста Бердянськ, а від 9.00 до 10.00 будуть подані до площі навпроти спорткомплексу для початку евакуації.
“Відповідно до досягнутих домовленостей сьогодні мають відпустити наших водіїв і працівників ДСНС, яких вчора захопили на блокпосту у місті Мангуш”, – наголосила міністерка.
Якщо ці домовленості будуть дотримані, то бдуть спроби працювати ще за двома маршрутами:
ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ
З міста Пологи до Запоріжжя: місце зборів – міська рада. Автобуси для евакуації будуть відправлені з міста Запоріжжя.
З міста Гуляйполе до Запоріжжя: місце зборів – міська рада, вул.Шевченко, 15/2. Автобуси для евакуації будуть відправлені з міста Запоріжжя
КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
З селища Велика Димерка до Броварів: місце зборів – Будинок сільради на вулиці Бобрицька,1. Автобуси для евакуації будуть відправлені з Броварів.
З селища Богданівка до Броварів: місце зборів – сільрада на вулиці Богдана Хмельницького, 219. Автобуси для евакуації будуть відправлені з Броварів.
З міста Бородянка до міста Біла Церква: місце зборів – вулиця Центральна, 331. Автобуси для евакуації будуть відправлені з міста Біла Церква.
З села Светильня до міста Бровари: місце зборів – сквер ім.Марченко. Автобуси для евакуації будуть відправлені з міста Бровари
ЛУГАНСЬКА ОБЛАСТЬ
З міста Рубіжне до міста Бахмут: місце зборів – вулиця Чехова, 11.
З селища Нижнє до міста Бахмут: місце зборів – вулиця Паркова, 13.
Ці маршрути будуть проходити по інших містах, де також робитимуться зупинки для збору людей:
Як повідомлялося, 22 березня гуманітарним коридором з Маріуполя до Запоріжжя дісталися 5 тисяч 926 людей на власних авто. З міста Бердянськ було евакуйовано 1100 маріупольців.
МАРІУПОЛЬ, Україна (AP) — Росіяни полювали на нас. У них був список імен, включно з нашими, і вони зближувалися.
Ми були єдиними міжнародними журналістами, які залишилися в українському місті Маріуполь, і більше двох тижнів ми документували його облогу російськими військами. Ми повідомляли в лікарні, коли озброєні люди почали переслідувати коридори. Хірурги дали нам білі скраби, щоб носити як камуфляж.
Раптом на світанку увірвався з десяток солдатів: «А де ж, блядь, журналісти?»
Я подивився на їхні нарукавні пов’язки, блакитні для України, і спробував підрахувати ймовірність того, що вони переодягнені росіяни . Я зробив крок вперед, щоб ідентифікувати себе. «Ми тут, щоб витягти вас», — сказали вони.
Стіни кабінету здригнулися від артилерійського та кулеметного вогню надворі, і залишатися всередині здавалося безпечніше . Але українські воїни отримали наказ взяти нас із собою.
___
Мстислав Чернов – відеожурналіст The Associated Press. Це його розповідь про блокаду Маріуполя, яку задокументував фотограф Євген Малолетка та розповів кореспонденту Лорі Хіннант.
Ми вибігли на вулицю, кинувши лікарів, які нас прихистили, вагітних жінок, яких обстрілювали, і людей, які спали в коридорах, бо їм було нікуди піти. Мені було страшно залишити їх усіх позаду.
Дев’ять хвилин, можливо, 10, ціла вічність дорогами та розбомбованими багатоквартирними будинками. Коли неподалік розбивалися снаряди, ми впали на землю. Час вимірювався від однієї оболонки до іншої, наші тіла напружені і затамовано дихання. Ударна хвиля за ударною хвилею трясла мої груди, а руки мерзли.
Ми дійшли до під’їзду, і бронеавтомобілі відвезли нас до затемненого підвалу. Лише тоді ми дізналися від міліціонера, чому українці ризикували життям солдатів, щоб витягти нас із шпиталю.
«Якщо вони зловлять вас, вони потраплять на камеру, і вони змусять вас сказати, що все, що ви зняли, — брехня», — сказав він. «Всі ваші зусилля і все, що ви зробили в Маріуполі, будуть марними».
Офіцер, який колись благав нас показати світу його вмираюче місто , тепер благав нас піти. Він підштовхнув нас до тисяч побитих машин, які готувалися виїхати з Маріуполя.
Будучи підлітком, який виріс в Україні, у місті Харків, лише за 20 миль від російського кордону, я навчився поводитися зі зброєю в рамках шкільної програми. Це здавалося безглуздим. Україна, міркував я, оточена друзями.
З тих пір я висвітлював війни в Іраку, Афганістані та спірній території Нагірного Карабаху, намагаючись показати світові руйнування з перших вуст. Але коли цієї зими американці, а потім європейці евакуювали співробітники своїх посольств з міста Києва, і коли я розглядав карти нарощування російських військ навпроти мого рідного міста, моєю єдиною думкою було: «Моя бідна країна».
У перші дні війни росіяни розбомбили величезну площу Свободи в Харкові, де я просидів до 20 років.
Я знав, що російські війська розглядатимуть східне портове місто Маріуполь як стратегічний приз через його розташування на Азовському морі. Тож увечері 23 лютого я вирушив туди зі своїм давнім колегою Євгеном Малолеткою, українським фотографом Associated Press, на своєму білому фургоні Volkswagen.
По дорозі ми почали хвилюватися про запасні шини і знайшли в Інтернеті чоловіка неподалік, який хотів продати нам серед ночі. Ми пояснили йому та касиру в цілонічному продуктовому магазині, що готуємося до війни. Вони дивилися на нас, як на божевільних.
В Маріуполь ми в’їхали о 3:30 . Через годину почалася війна.
Близько чверті з 430 тис. Маріуполя пішли в ті перші дні, поки ще могли. Але мало хто вірив, що наближається війна, і коли більшість усвідомила свою помилку, було вже пізно.
Одна бомба за раз, росіяни відключали електроенергію, воду, постачання їжі і, нарешті, що важливо, вежі мобільного зв’язку, радіо та телебачення. Кілька інших журналістів у місті вийшли до того, як зникли останні зв’язки та встановилася повна блокада.
Відсутність інформації в блокаді досягає двох цілей.
Хаос перший. Люди не знають, що відбувається, і панікують. Я спочатку не міг зрозуміти, чому Маріуполь так швидко розвалився. Тепер я знаю, що це через брак спілкування.
Безкарність – друга мета. Без жодної інформації, яка надходила з міста, без фотографій зруйнованих будівель та вмираючих дітей, російські війська могли робити все, що хотіли. Якби не ми, нічого б не було.
Тому ми пішли на такий ризик, щоб передати світові те, що ми бачили, і саме це так розлютило Росію, щоб полювати на нас.
Я ніколи, ніколи не відчував, що порушити мовчання було настільки важливим.
Смерті настали швидко. 27 лютого ми спостерігали, як лікар намагався врятувати маленьку дівчинку, уражену осколками. Вона померла.
Друга дитина померла, потім третя. Карети швидкої допомоги перестали забирати поранених, тому що люди не могли до них подзвонити без сигналу, а вони не могли орієнтуватися на розбомблених вулицях.
Лікарі благали нас знімати сім’ї, які привозили власних мертвих і поранених, і дозволяли нам використовувати їх потужність генератора, що зменшується, для наших камер. Ніхто не знає, що відбувається в нашому місті, казали вони.
Обстріли потрапили в лікарню та будинки навколо. Він розбив вікна нашого мікроавтобуса, пробив в його бортик дірку та проколов шину. Іноді ми вибігали, щоб зняти палаючий будинок, а потім бігали назад серед вибухів.
У місті було ще одне місце, де можна було б отримати стабільний зв’язок, біля пограбованого продуктового магазину на проспекті Будівельників. Раз на день ми їхали туди й присідали під сходами, щоб завантажувати світлини та відео. Сходи б не зробили багато, щоб захистити нас, але це було безпечніше, ніж бути на відкритому повітрі.
Сигнал зник до 3 березня. Ми намагалися надіслати наше відео з вікон 7-го поверху лікарні. Саме звідти ми побачили, як розсипаються останні шматки міцного середнього міста Маріуполя.
Супермаркет Порт-Сіті грабували, і ми йшли туди через артилерію та кулеметний вогонь. Десятки людей бігли й штовхали візки, навантажені електронікою, їжею, одягом.
На даху магазину вибухнув снаряд, викинувши мене на землю. Я напружився, чекаючи другого удару, і сто разів вилаявся, бо моя камера не була увімкнена, щоб записати це.
І ось він з жахливим свистом влучив у житловий будинок поруч зі мною. Я стиснувся за кут, щоб укритися.
Підліток пройшов повз офісне крісло, наповнене електронікою, коробки звалилися з боків. «Мої друзі були там, і снаряд потрапив за 10 метрів від нас», – сказав він мені. «Я поняття не маю, що з ними сталося».
Ми помчали назад до лікарні. Протягом 20 хвилин увійшли поранені, деякі з них забралися у візки.
Протягом кількох днів єдиний зв’язок із зовнішнім світом у нас був через супутниковий телефон. І єдине місце, де працював той телефон, було на відкритому повітрі, поруч із кратером від снарядів. Я сів, зробився маленьким і намагався вловити зв’язок.
Усі питали, скажіть, будь ласка, коли закінчиться війна. Я не мав відповіді.
Щодня ходили чутки, що українська армія збирається прорвати облогу. Але ніхто не прийшов.
До цього часу я був свідком смертей у лікарні, трупів на вулицях, десятків тіл, закинутих у братську могилу. Я бачив стільки смерті, що знімав майже не враховуючи її.
9 березня подвійні авіаудари пошматували пластик, заклеєний скотчем на вікнах нашого фургона. Я побачив вогняну кулю всього за кілька ударів, перш ніж біль пронизав моє внутрішнє вухо, мою шкіру, моє обличчя.
Ми спостерігали за димом з пологового будинку. Коли ми приїхали, рятувальники ще витягували з руїн закривавлених вагітних жінок.
Наші батареї майже розрядилися, і ми не мали зв’язку для надсилання зображень. Комендантська година була за кілька хвилин. Поліцейський підслухав, як ми розмовляли про те, як отримати новини про вибух у лікарні.
“Це змінить хід війни”, – сказав він. Він підвів нас до джерела живлення та підключення до Інтернету.
Ми записали так багато мертвих людей і мертвих дітей, нескінченний рядок. Я не розумів, чому він думав, що ще більше смертей може щось змінити.
Я був неправий.
У темряві ми надіслали зображення, вишикувавши три мобільні телефони з відеофайлом, розділеним на три частини, щоб прискорити процес. Це зайняло години, далеко за межі комендантської години. Обстріли тривали, але офіцери, призначені для супроводу через місто, терпляче чекали.
Тоді наш зв’язок із світом за межами Маріуполя знову обірвався.
Ми повернулися до порожнього підвалу готелю з акваріумом, наповненим мертвими золотими рибками. У нашій ізоляції ми нічого не знали про зростання російської дезінформаційної кампанії з метою дискредитації нашої роботи.
Посольство Росії в Лондоні опублікувало два твіти, в яких фото AP названо фейком і стверджує, що вагітна жінка є актрисою. Російський посол виклав копії фотографій на засіданні Ради Безпеки ООН і повторив брехню про напад на пологовий будинок.
Тим часом у Маріуполі нас завалили люди, які запитували про останні новини з війни. До мене прийшло багато людей і сказали: «Будь ласка, зніміть мене, щоб моя родина за містом знала, що я живий».
До цього часу в Маріуполі не працювало жодне українське радіо та телебачення. Єдине радіо, яке ви могли зловити, транслювало викривлену російську брехню — що українці тримають Маріуполь у заручниках, стріляють по будівлях, розробляють хімічну зброю. Пропаганда була настільки сильною, що деякі люди, з якими ми спілкувалися, повірили їй, незважаючи на докази власних очей.
Постійно повторювалося повідомлення в радянському стилі: Маріуполь оточений. Здайте зброю.
11 березня у короткому дзвінку без подробиць наш редактор запитав, чи можемо ми знайти жінок, які пережили авіаудару пологового будинку, щоб довести їхнє існування. Я зрозумів, що кадри мають бути достатньо потужними, щоб спровокувати відповідь російського уряду.
Ми знайшли їх у лікарні на передовій , деякі з немовлятами, а інші в пологах. Ми також дізналися, що одна жінка втратила дитину, а потім і своє життя.
Ми піднялися на 7-й поверх, щоб надіслати відео з слабкого інтернет-посилання. Звідти я спостерігав, як танк за танком з’їжджаються вздовж госпітального комплексу, кожен з яких позначений літерою Z, яка стала російською емблемою війни.
Нас оточили: десятки лікарів, сотні пацієнтів і ми.
Українські воїни, які захищали госпіталь, зникли. А шлях до нашого мікроавтобуса з нашими продуктами, водою та спорядженням перекривав російський снайпер, який уже вразив медика, який виходив на вулицю.
У темряві минали години, коли ми слухали вибухи надворі. Ось тоді за нас прийшли солдати, кричачи українською.
Це не було схожим на порятунок. Здавалося, що нас просто переводять від однієї небезпеки до іншої. До цього часу ніде в Маріуполі не було в безпеці, і полегшення не було. Ти можеш померти в будь-який момент.
Я відчував дивовижну вдячність солдатам, але й заціпенілий. І соромно, що я йду.
Ми втиснулися в Hyundai з сім’єю з трьох осіб і виїхали з міста в 5-кілометровий затор. Того дня з Маріуполя виїхало близько 30 тисяч людей — стільки, що російські солдати не встигали придивлятися до автомобілів із вікнами, вкритими шматочками пластику.
Люди нервували. Вони билися, кричали один на одного. Щохвилини був літак або авіаудари. Земля тряслася.
Ми перетнули 15 російських блокпостів. Кожного разу мати, яка сиділа перед нашою машиною, люто молилася, достатньо голосно, щоб ми почули.
Коли ми їхали через них — третій, десятий, 15-й, усі укомплектовані солдатами з важким озброєнням, — мої сподівання, що Маріуполь виживе, згасали. Я розумів, що лише для того, щоб дійти до міста, українській армії доведеться пробити стільки землі. І цього не мало статися.
На заході сонця ми підійшли до зруйнованого українцями мосту, щоб зупинити наступ росіян. Там уже застрягла колона Червоного Хреста з близько 20 автомобілів. Ми всі разом звернули з дороги на поля та провулки.
Охорона на блокпосту № 15 розмовляла російською з грубим кавказьким акцентом. Вони наказали всій колоні вирізати фари, щоб приховати зброю та техніку, що стояли на узбіччі. Я ледве міг розрізнити білий Z, намальований на автомобілях.
Коли ми під’їхали до шістнадцятого блокпосту, ми почули голоси. Українські голоси. Я відчув неабияке полегшення. Мати попереду машини розплакалася. Ми вийшли.
Ми були останніми журналістами в Маріуполі. Зараз таких немає.
Нас досі переповнюють повідомлення від людей, які бажають дізнатися про долю близьких, яких ми фотографували та знімали. Вони пишуть нам відчайдушно й інтимно, ніби ми не чужі, ніби можемо їм допомогти.
Коли наприкінці минулого тижня російський авіаудар завдав театру, де сховалися сотні людей, я міг точно визначити, куди ми повинні піти, щоб дізнатися про вцілілих, почути на власні очі, як це було нескінченними годинами бути в пастці під грудами уламків. Я знаю ту будівлю та зруйновані будинки навколо неї. Я знаю людей, які застрягли під ним.
А в неділю українська влада заявила, що Росія розбомбила мистецьку школу з близько 400 осіб у Маріуполі.
Але ми вже не можемо туди потрапити.
Про це Чернов розповів журналісту Associated Press Лорі Хіннант, яка написала з Парижа. У доповіді взяла участь Василиса Степаненко.
Європейські посли в Каїрі підтвердили, що президент Росії Володимир Путін опосередковано “об’єднав Європу”, атакуючи Україну збройним шляхом.
Посли заявили, що те, що Росія зробила проти України, є те, чого Європа давно не спостерігала, зазначивши, що те, що зараз відбувається, не є конфліктом між Росією та Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), і підтвердили, що вони будуть робити все можливе, щоб конфлікт в Україні не повернувся в цьому напрямку.
Про це йшлося під час вчорашніх заяв послів Європейського Союзу, Німеччини та Польщі перед дипломатичними редакторами про розвиток кризи в Україні, під час яких вони відповідали на запитання журналістів про деякі суперечливі позиції Заходу щодо цього конфлікту, як-от питання санкцій та їх впливу на світ, а також заборона на ЗМІ, яка була накладена в західних країнах на російські ЗМІ.
Під час зустрічі посол Європейського Союзу в Каїрі Крістіан Бергер сказав, що Європа підтримує Україну і вірить, що українці ведуть справедливу війну, зазначивши, що війна має припинитися, і це, з його точки зору, найважливіше в поточний період.
Посол Німеччини в Каїрі Франк Гартманн заявив, що Росія не має виправдання для нападу на Україну, зазначивши, що плану анексії України до НАТО в першу чергу не було, і додав, що Німеччина та інші європейські країни контактували з Путіним ще до того, як початок війни, і він не хотів би Він нападав на Україну, а зробив навпаки, і німецький посол описав це як дивну ситуацію для Європи та міжнародного права, і це стосується не лише Європи, а й усього світу.
Посол Німеччини повідомив, що західні країни прагнуть видати в четвер другу резолюцію Генеральної Асамблеї ООН щодо надання гуманітарної допомоги Україні.
Він додав, що його країна вдалася до диверсифікації свого імпорту енергоносіїв з інших країн, крім Росії, таких як країни Перської затоки, і вирішила збільшити свій військовий потенціал, підкресливши, що є інші країни, які хочуть приєднатися до НАТО зараз, у світлі того, що Росія зроблено.
Він зазначив, що негативні наслідки для світу, з економічної точки зору, були викликані тим, що зробила Росія, а не санкціями Заходу.
Зі свого боку, посол Польщі в Каїрі Мігау Вабінда спростував інформацію, яка просувається в ЗМІ в кількох напрямках, наприклад про існування біологічних лабораторій в Україні, зазначивши, що міжнародні організації, які займаються цим, підтвердили відсутність цих лабораторій. лабораторій і вказав, що НАТО і Європа не будуть робити щось поза межами міжнародного права.
Посол посилався на зусилля своєї країни щодо прийому біженців з України, підкреслюючи некоректність сказаного про існування дискримінації в поводженні між різними національностями, расами та релігіями або про переслідування мусульман чи чорношкірих.
Інгредієнти:
вершки 30% – 250 г;свіже листя м’яти – 2 гілочки;маскарпоне – 6 повних ст. л.;згущене молоко – десь 250 г;лимонний або лаймовий сік – 3 ст. л.шоколад для посипки.
Сьогодні готуємо дуже смачне м’ятне морозиво. Готується воно дуже просто. Готуємо морозиво вдома з покроковими фото. Це десерт, який може зробити кожен.
Для ванільних капкейків:пшеничне борошно – 300 г;яйця середнього розміру – 3 шт.;дрібний цукор – 120 г;олія – 90 г;сметана 18% – 280 г;1 стручок ванілі або 1 ч. л. ванільної пасти або есенції;розпушувач – 2 ч. л. без гірки.Для крему:білий шоколад – 300 г;густі вершки 36% – 500 мл;можна трохи насіння стручка ванілі.
Ванільні капкейки з кремом. Простий рецепт смачних ванільних капкейків, вони готуються дуже швидко. Мій найулюбленіший рецепт.
В рамках підтримки створення робочих місць запроваджується програма компенсації роботодавцям витрат на зарплату працевлаштованих внутрішньо переміщених осіб у розмірі 6,5 тис грн за кожного такого працівника протягом двох місяців.
Про це повідомила Перша віце-прем’єр-міністр – Міністр економіки України Юлія Свириденко.
За її словами, для участі в програмі підприємству потрібно укласти трудовий контракт з громадянином, який є внутрішньо переміщеною особою і зареєструвати дані про працевлаштовану особу через портал Дія або надати заяву до Державної служби зайнятості.Такий порядок діятиме під час воєнного стану та ще 30 днів після його завершення.
Також Юлія Свириденко нагадала, що Уряд здійснює релокацію підприємств з областей, де ведуться бойові дії, що забезпечує не тільки збереження існуючих робочих місць, але й відкриття нових вакансій у вже діючих бізнесах.
“Розраховуємо, що ці заходи допоможуть з одного боку зменшити безробіття, покращити добробут громадян, а з іншого – підвищити економічну активність бізнесу України”, – заявила Перша віце-прем’єр-міністр – Міністр економіки України.
Програма «Доступні кредити «5-7-9%», відповідно до рішення Уряду від 18 березня, розширена. Будь-який бізнес протягом дії воєнного стану та місяць після його завершення зможе отримати кредит під 0%. Після цього кредитна ставка становитиме 5%. Також збільшено максимальну суму кредиту до 60 млн грн.
«Строк кредитування за програмою «5-7-9» залежатиме від цільового призначення коштів. На реалізацію інвестиційного проекту та на рефінансування заборгованості кредит надається щонайбільше на 5 років. Для фінансування оборотного капіталу – на 3 роки», – наголосила Юлія Свириденко.
Вона відзначила, що Уряд також розширив перелік інструментів, які дозволять банкам надавати кредити в рамках програми «5-7-9%» у разі нестачі забезпечення. Експортно-кредитне агентство зможе страхувати кредити підприємців-експортерів, що значно спростить їм доступ до дешевого фінансування.
Також зняті обмеження щодо участі в програмі.
«Відтепер кредит зможе отримати будь-яка українська компанія (де кінцевими бенефіціарами з часткою понад 50% є українці). Водночас не зможуть взяти кредит підприємства, учасником або кінцевим бенефіціаром яких є громадяни держави-агресора або ж особи, які належали до терористичних організацій. Крім того, обмеження розміру допустимої державної допомоги, який може отримати підприємець, не буде застосовуватись у період дії воєнного стану. Раніше таке обмеження діяло в силу закону», – заявила Перша віце-прем’єр-міністр — Міністр економіки України.
Понад 7,6 млрд грн єПідтримки вже перераховано Урядом для допомоги українцям, які втратили роботу через війну та знаходяться на територіях, де ведуться найактивніші бойові дії. Заявки на отримання 6 500 грн від держави вже подали понад 3,1 мільйони українців.
“Уряд розширив програму єПідтримка для надання допомоги тим українцям, які опинились без роботи та доходу через те, що в їх регіонах відбуваються активні бойові дії. Держава надасть підтримку кожному громадянину, який її потребує у цей важкий для нас час. На сьогодні вже перераховано кошти для виплати такої допомоги понад 1,2 мільйонам українців”, – повідомив Заступник Міністра економіки України Олександр Грибан.
Нагадаємо, наймані працівники, за яких сплачено ЄСВ, а також ФОПи усіх груп можуть одержати одноразову виплату 6 500 гривень від держави в рамках єПідтримки у таких регіонах:
Запит на допомогу можна подати у додатку “Дія”. Ті, хто не має картку для виплат за програмою єПідтримка, повинні її оформити. Зараз таку послугу надають банки Monobank, Альфа-банк, ПриватБанк, А-Банк, Ощадбанк, Укргазбанк, Raiffeisen BANK, Восток банк, IdeaBank, izibank, ПУМБ. Витратити кошти можна на будь-які потреби без обмежень.
Станом на ранок 22 березня внаслідок бойових дій, обстрілів і бомбардувань в Україні пошкоджено 548 закладів освіти, з яких 72 повністю знищено.
Про це повідомив голова комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак.
За його словами, за останню добу фашистська росія пошкодила 30 закладів освіти.
«Україна – вільна і освічена країна, такою завжди була і такою буде надалі! Ми все відбудуємо і зробимо наші заклади освіти ще кращими, але ніколи не забудемо і не пробачимо всі вбивства і руйнування!» – зауважив Сергій Бабак.
Україна отримала статус асоційованого члена EFNIL, що надасть можливість формувати стратегію законодавчого захисту української мови як майбутньої мови ЄС.
Рішення про це було одноголосно прийнято на позачерговому засіданні Генеральної асамблеї Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL).
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь підкреслив, що зараз фронт боротьби за Україну – це і фронт утвердження української мови, тому для країни є великою честю можливість приєднатися до континентальної родини мовних інституцій.
«Адже членство в EFNIL надасть Україні можливість формувати стратегію законодавчого захисту української мови як майбутньої мови ЄС. У цей непростий для України час нам дуже важлива підтримка провідних мовних інституцій Європи – наших міжнародних партнерів», – наголосив Тарас Кремінь.
За словами Тараса Кременя, боротьба за мову – це і боротьба за самоідентичність української нації.
«Тому свідомий перехід наших співгромадян на українську мову, ефективний захист інформаційного поля, всебічний розвиток мови – це захист національних інтересів, протидія країні-агресору та боротьба за нашу Незалежність», – зазначив Тарас Кремінь.
Виступаючи на засіданні Генеральній асамблеї EFNIL, він поінформував європейських партнерів про політику геноциду, яку цілеспрямовано веде кремль, а також політику лінгвоциду.
«Так, у щойно окупованих російськими військами Донецькій та Луганській областях вороги продовжують політику деукраїнізації. Повідомляючи про відновлення навчального процесу в школах, окупанти наголошують, що такі предмети, як «українська мова», «українська література» та «історія України» вивчатися не будуть», – зазначив Тарас Кремінь.
Керівники закладів фахової передвищої та вищої освіти зможуть самостійно визначати форми атестації студентів у 2022 році.
Про це йдеться в наказі Міністерства освіти та науки.
Зокрема, керівники вишів зможуть внести зміни до навчальних планів щодо проходження здобувачами освіти переддипломної практики та відповідної кількості кредитів ЄКТС, перерозподіливши їх на інші освітні компоненти.
Так, для випускників закладів фахової передвищої та вищої освіти 2022 року загальна кількість кредитів ЄКТС, передбачена на практичну підготовку, може бути меншою, ніж визначена відповідним стандартом мінімальна кількість кредитів ЄКТС на практичну підготовку, за умови перерозподілу відповідної кількості кредитів на інші освітні компоненти.
Водночас у Міністерстві освіти підкреслили, що загальна кількість кредитів ЄКТС за освітньою програмою має відповідати вимогам стандарту.
Щодо здобувачів фахової передвищої, вищої освіти у 2022 році зі спеціальностей галузі знань 22 Охорона здоров’я, для яких запроваджено Єдиний державний кваліфікаційний іспит та/або ліцензійний інтегрований іспит, то рішення про форми атестації визначатиме Міністерство охорони здоров’я України.
Міністр освіти Сергій Шкарлет розповів, як здійснюється освітній процес у закладах професійно-технічної, фахової передвищої та вищої освіти.
За його словами, освітній процес продовжує здійснюватись там, де дозволяє безпекова ситуація.
«З 14 березня повністю оновлено освітній процес у дистанційному форматі в закладах професійно-технічної освіти в 14 областях України. Частково оновлено освітній процес у профтехах 7 областей», – поінформував Сергій Шкарлет.
Щодо коледжів, то в переважній більшості областей навчання здійснюється за дистанційною або змішаною формою, а частково не працюють заклади фахової передвищої освіти у 4 областях.
Також міністр освіти повідомив, що у 15 областях України продовжується навчання в закладах вищої освіти, частково працюють університети у 2 регіонах, а заклади 4 областей перебувають на канікулах.
На початку березня збройні сили Російської Федерації окупували південне місто Херсон.
Російські окупанти чинять репресії проти мешканців міста. Зокрема, 21 березня вони відкрили вогонь по мирних демонстрантах на площі Свободи, поранивши літню людину. На тлі намагань придушити громадянський опір російська окупаційна адміністрація здійснює спроби створити окупаційні органи самоврядування.
Гуманітарна ситуація стрімко погіршується. Через блокаду в місті критично бракує продовольства та медикаментів. В особливій групі ризику опинилися новонароджені діти, яким не вистачає дитячого харчування та засобів гігієни, а також тяжко хворі люди.
В Херсоні також перебувають близько ста іноземних студентів, насамперед з країн Африки.
Незважаючи на зусилля уряду України та міжнародних гуманітарних організацій, РФ наразі відмовляється створити гуманітарний коридор для евакуації цивільних людей та доставки продовольства. З кожним днем місто наближається до гуманітарної катастрофи.
Закликаємо міжнародну спільноту вжити рішучих заходів проти Росії, зокрема запровадити нові болючі економічні санкції, аби змусити її зняти блокаду з Херсона та інших українських міст, створити умови для безпечного виїзду українських та іноземних громадян.
Ми також закликаємо уряди іноземних держав, громадян яких російська армія утримує як заручників в Херсоні, посилити політичний тиск на Москву.
Шановні панове спікери!
Шановний пане Прем’єр-міністре Драґі!
Шановні пані та панове сенатори та депутати!
Дорогий італійський народе!
Сьогодні вранці я говорив з Його Святістю Папою Франциском, і він сказав дуже важливі слова: «Розумію, що ви хочете миру. Розумію, що ви маєте себе захищати. І військові захищають, і цивільні люди мужньо боронять Батьківщину. Кожен захищає Батьківщину». І я на це відповів: «Наш народ став цим військом».
Став цим військом, коли побачив, яку біду несе ворог. Яке спустошення він залишає по собі. І скільки крові хоче пролити.
Коли трохи понад тиждень тому я виступав зі зверненням до мітингу у Флоренції та ще в десятках європейських міст, я просив усіх італійців, усіх європейців запамʼятати число 79. Стільки дітей було вбито в Україні на той момент. Тепер – це 117. Ще 38 дітей за ці дні. Така ціна зволікання. Зволікання із тиском на Росію, щоб вона припинила цю жорстоку війну. 117 дітей, тисячі дорослих. Тисячі поранених. Десятки тисяч зруйнованих родин. Сотні тисяч зруйнованих доль. Мільйони, вже мільйони покинутих домівок. І все це почалося з однієї людини.
В окупованих районах ховають убиті родини прямо у дворах багатоповерхівок. У парках. У братських могилах. Це відбувається у наш з вами час. У 2022 році. І ми знаємо, що кожен наступний день війни забере ще життя наших дітей. 117 – це не фінальне число. Російське вторгнення ще зруйнує родини й долі. Бо повномасштабна війна, на жаль, триває. Російські ракети, авіація та артилерія не припиняють вбивати. Українські міста руйнуються. Деякі майже повністю знищені.
Як Маріуполь. Ви чули. Наше місто на березі Азовського моря. Там, де жило близько півмільйона людей. Приблизно, як у вашому місті Генуя. Я там був. А тепер там, у Маріуполі, нічого немає. Руїни.
Уявіть повністю спалену Геную. Після трьох тижнів повної блокади. Бомбардувань, обстрілів, які не припинялися на жодну мить. Розбиту Геную, з якої рятуються люди, ваші прекрасні люди. Пішки, машинами, автобусами… Тільки б дійти туди, де безпечно.
Я звертаюся до вас із Києва – нашої столиці. З міста, яке має для нашого регіону таке ж значення, як Рим – для всього світу. З Києва почався відлік великої культури великого народу. А зараз ми – на межі виживання. Київ за свою історію пройшов через жорстокі війни. І заслуговує після всіх втрат і всіх трагедій на життя в мирі. У вічному мирі.
Як заслуговує на це Рим і будь-яке інше місто нашого світу. Але, на жаль, щодня у Києві – повітряна тривога. Щодня падають бомби, бʼють ракети.
Під Києвом, у сусідніх містах і районах, перебуває декілька угруповань російських військ. Які вбивають і катують, вони ґвалтують і викрадають дітей, руйнують і грабують. Окупанти на вантажівках вивозять наше надбання, наше майно – до себе додому. Так робили востаннє в Європі хіба що нацисти. Коли окупували інші країни.
Російські війська примудрилися замінувати навіть море на підходах до наших портів. І тепер це загрожує сусіднім берегам і сусіднім країнам, бо міни можуть дрейфувати морем до них.
Італійський народе!
Час зробити все можливе, щоб забезпечити мир!
Це війна, яку Росія готувала давно. Яку одна людина готувала давно. Одна! Десятки років. Заробляючи шалені кошти на експорті нафти й газу та спрямовуючи їх на підготовку до війни. І не тільки проти України. Їхня мета – це Європа. Вирішальний вплив на ваше життя, контроль над вашою політикою, руйнація ваших цінностей. Не тільки наших. Демократії, прав людини, рівності, свободи… Таких самих цінностей, як і в нас.
Україна для російських військ – це брама Європи. Вони хочуть увірватися. Але варварство не повинне пройти. Українці одними з перших прийшли на допомогу вам, коли під ударами пандемії ковіду ви потребували цього. Ми направили своїх лікарів. Італійці одними з перших прийшли на допомогу нам, коли наші люди постраждали від жахливої повені.
Ви підтримали нас – щиро, швидко. Не просивши нічого натомість. Ви допомагаєте нам і зараз – ми дуже цінуємо це. Але все ж…
Вторгнення не зупиняється вже 27 днів. Майже місяць. Отже, потрібно ще більше санкцій, ще більше тиску, щоб Росія шукала не військові резерви чи найманців десь у Лівії чи Сирії. Щоб Росія шукала мир. Щоб та сама одна людина шукала мир.
Наслідки цієї війни вже відчуваються у багатьох частинах світу. Не тільки у Європі. І найстрашнішим буде голод, який наближається для різних країн.
Україна завжди була одним із найбільших експортерів продовольства. Але як ми можемо сіяти під ударами російської артилерії? Як ми можемо сіяти, коли ворог свідомо мінує поля, знищує бази з пальним? Ми не знаємо, який урожай у нас буде і чи зможемо ми експортувати, коли заблоковані й захоплені наші порти. Кукурудза, рослинна олія, пшениця й багато-багато інших товарів. Життєво необхідних товарів, зокрема – для ваших сусідів. Через море.
Ціни вже зростають. Тож скільки десятків мільйонів людей потребуватимуть допомоги? Навпроти ваших берегів…
Ви добре знаєте українців. Наш народ, який ніколи не хотів воювати. Котрий такий же європейський, як і ви. Ви знаєте тих, хто приніс в Україну війну. Чітко знаєте. Тих, хто наказує воювати. І тих, хто це пропагує. Майже всі вони використовують Італію як місце для відпочинку. Тож не будьте курортом для вбивць. Заблокуйте їм усю нерухомість, рахунки та яхти – від «Шахерезади» і до найменших. Заблокуйте активи усіх, хто має в Росії вплив. Хай вони його застосують для миру. Щоб колись мати змогу повернутися до вас. Підтримайте більші санкції проти Росії. Повне ембарго на торгівлю, починаючи з нафти. Підтримайте заборону для російських кораблів заходити у ваші порти. Щоб вони відчули ціну за свою агресію й за мінування моря.
Не має бути жодних винятків із санкційного режиму для жодного російського банку. Не допустіть продовольчої кризи в сусідніх із вами регіонах. Допоможіть нам. Зупиніть убивства. Збережіть українські родини.
Цю війну треба закінчувати якнайшвидше. Повертати мир. Прибирати з України ворожі війська. Проводити розмінування. І відбудову. Відбудову України після цієї війни. Разом з вами, разом з Італією. Разом з усією Європою. Разом – у Євросоюзі.
Раніше, до війни, я часто бував у вашій прекрасній країні. Ціную вашу гостинність, щирість та інколи гучність. Бачив, що для вас означають родина й діти – у вас прекрасні родини, у вас прекрасні діти. Що для вас означає життя. Я хочу подякувати вам за допомогу українцям, які у вашій країні врятувалися від цієї війни.
Сьогодні в Італії перебувають понад 70 тисяч наших людей, які, на жаль, були змушені ховатися від війни. Понад 25 тисяч дітей. І багато хто з них отримав тепло у ваших італійських родинах. Зокрема в родинах присутніх у цій залі. В Італії вже народився перший українець, мама якого знайшла прихисток на вашій землі. Десятки українських діточок з важкими контузіями та пораненнями лікуються у вас.
Ми за це вдячні вам, дуже вдячні! І чекаємо, коли вони зможуть знову повернутися додому. В Україну – вже мирну. І в цьому ви точно можете нам допомогти.
З першого дня цієї війни ви розділили наш біль і допомагаєте щиро, від серця. Українці памʼятатимуть це завжди. Ваше тепло, вашу небайдужість і вашу силу, яка повинна зупинити одну людину. Всього одну людину, щоб вижили мільйони.
Grazie Italia!
20 українських дітей з онкологічними захворюваннями прибули на лікування до Французької Республіки. Літак з ними та їхніми близькими приземлився в Парижі напередодні ввечері. Їх особисто зустріла перша леді Франції Бріжит Макрон. Діти отримають необхідне лікування та допомогу.
«Я тут тому, що ми з Оленою Зеленською домовилися, що вас приймемо. У Франції вам дуже раді та піклуватимуться про вас, а ми з першою леді України будемо обмінюватися інформацією про ваш стан», – сказала Бріжит Макрон.
«Рейси життя» для українських онкохворих діток із зон бойових дій організовано з перших тижнів війни завдяки домовленостям між дружиною Президента Оленою Зеленською та першими леді інших країн, керівництва та міністерств охорони здоров’я, а також завдяки співпраці волонтерських і медичних організацій (див. перелік нижче).
Щоб логістика була безпечною, спочатку онкохворих дітей привозять до Львова – у Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр на чолі з Андрієм Синютою. Там їх дообстежують і забезпечують необхідною медичною підтримкою. Далі у супроводі медичних бригад дітей разом із близькими доправляють до Польщі у спеціально створену клініку Unicorn. Там пацієнтів розподіляють на постійне лікування в Польщу чи інші країни Європи, США, Канаду.
«Є ті, у кого в ці страшні часи – одразу дві війни. Одна та, що руйнує їхні домівки й міста. Інша – особиста, з хворобою. Саме такі два фронти нині в діток з онкологією. Ми можемо евакуювати їх з однієї війни та допомогти виграти іншу», – зазначила Олена Зеленська.
Вона висловила сподівання, що Україна зможе переправити на лікування всіх, хто цього потребує, щоб діти повернулися здоровими в мирну країну.
Завдяки ініціативі з організації «рейсів життя» загалом з України евакуювали понад 300 маленьких пацієнтів з онкологією та їхніх батьків для продовження лікування у клініках Європи, США та Канади.
Учасники проекту з евакуації українських дітей для лікування за кордоном: МОЗ України, професор Петр Чаудерна, International Society of Paediatric Oncology – SIOP, St. Jude Children’s Research Hospital, Фонд «Таблеточки», Благодійний фонд «Запорука», Благодійний фонд «Крила надії», Благодійний фонд «Із янголом на плечі», Генеральне консульство Республіки Польща у Львові, Клініка дитячої онкології та трансплантації кісткового мозку, Українська асоціація дитячої онкології/гематології, Львівська обласна державна адміністрація, Львівська обласна рада.
У межах переговорного процесу з Російською Федерацією Україна очікує на досягнення домовленості щодо припинення збройної агресії проти нашої держави та відведення російських військ з української території. Про це розповів керівник Офісу Президента Андрій Єрмак під час відеозустрічі в Королівському інституті міжнародних справ Chatham House (Велика Британія).
«Я сподіваюся, що ці домовленості передусім передбачатимуть припинення вогню, бомбардувань, вихід російських військ до території 23 лютого 2022 року, а також що почнуться консультації та розмови з інших питань щодо повернення наших територій, щодо повернення повного контролю української влади до територій міжнародно визнаних кордонів», – сказав Андрій Єрмак.
Крім того, за його словами, такі домовленості мають передбачати побудову нової системи безпеки для України.
«Ми дуже хочемо, щоб ця війна закінчилася якомога швидше. Закінчилася домовленостями виключно в інтересах нашої країни. Тим, що ми отримали, а не втратили. Тим, що ми насамперед отримали нову систему безпеки. Немає більше часу чекати, думати. Немає більше часу зволікати із цим рішенням», – зазначив керівник Офісу Президента.
Андрій Єрмак наголосив, що не може бути жодних компромісів стосовно незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України.
«Ми готові говорити про будь-які питання, ми готові зустрічатися, і ці питання треба вирішувати. Не треба закривати на них очі. І питання Донбасу, і питання Криму, і передусім питання припинення війни та виходу російських військ із української території. Все це має бути предметом розмови. Насамперед розмови між Президентом України і Президентом Росії», – переконаний керівник Офісу Глави держави.
Він наголосив, що українська делегація працює в режимі 24/7, щоб зустріч глав держав відбулася.
«Триває потужна робота, у якій беруть участь, зокрема, наші партнери. Тому, безумовно, переговори й домовленості є найкоротшим шляхом до припинення війни», – резюмував Андрій Єрмак.
Найскладніше в будь-якому виступі – почати. Ви всі, певно, це знаєте. За інших обставин я б витратив на це чимало часу. На правильний, максимально відповідний початок. Але часу в мене немає. Тому почну з простого.
Нам роками казали, що Україна якось не так реформується. Та погляньмо на результати. Модернізовані Збройні Сили вже майже місяць стримують агресію однієї з найпотужніших армій світу. Логістичні ланцюжки функціонують. Суди працюють. Потяги ходять і перевозять мільйони людей. Комунальні служби виконують свою роботу навіть під обстрілами й бомбами.
Випробування війною – чи не найсуворіше. Ми успішно реформуємося навіть зараз. І наша стійкість (sustainability) виявилася абсолютно реальною.
Але стійкість – категорія не абсолютна. Це не про наявність, а про міру. Скільки ще лишилося? Залежить від багатьох чинників:
Зараз ми маємо серйозну підтримку. Захід нарешті став колективним. Про це свідчать і санкції проти РФ, і підтримка України – гуманітарна, економічна, політична, військово-технічна. Але чи достатньо цього? І на скільки його, Заходу, вистачить? Як довго готові зазнавати збитків від порушення економічних зв’язків із Росією ті держави, які прагнули ці зв’язки зберегти за будь-яку ціну, навіть на тлі російського вторгнення в Україну?
З огляду на досвід попередніх восьми років тут ми не можемо бути надто оптимістичними. Однак нині ризики для цілого світу настільки виросли, що вести business as usual їм уже просто не дозволять.
Наступний чинник – чинник самої Росії. Який у неї запас міцності? Які цілі вона ставить?
Захід увесь час каже про збільшення ціни, яку Росії доведеться платити за агресію. Та чи уявляємо ми, де та межа, за якою російське керівництво скаже: це надто дорого? Слід розуміти, що наратив «перемоги за будь-яку ціну» є не просто пропагандистським штампом. Москва його неодноразово інструменталізувала, перебиваючи ставку тих, кого вважала ворогом. У кількості жертв. У порушенні норм міжнародного права. У вдаванні до шантажу, включно з погрозами техногенними катастрофами та неконвенційною зброєю. В усьому. Це треба розуміти.
Водночас слід розуміти й те, що «маленькі переможні війни», які не досягають мети, завжди збільшують для Росії ризик соціального вибуху та державного перевороту. Успіх у війні, навпаки, стабілізує та консервує режим. Живить його прагнення до подальших завоювань.
Ви запитаєте, що з цього випливає?
А те, що з війни, яку Росія розв’язала проти нас, переможцем повинна вийти Україна.
Ми мусимо працювати лише на такий результат. Ми всі.
Те, що відбувається в Україні зараз, стосується кожного. Кожного в цьому залі. Кожного уряду. Кожного у світі. Війна в Україні – це не просто ще один локальний конфлікт. Це світова війна, яка поки що точиться на території нашої держави.
Ще раз наголошу: зазіхання Росії виходять далеко за межі України. Вона претендує на відновлення радянської зони впливу як у Європі, так і в Азії. Вона претендує на злам усієї системи міжнародних відносин і дискредитацію всіх безпекових інституцій.
Тому наступними можуть бути і Казахстан, і Польща, і країни Балтії, і Словаччина, і Молдова, і Грузія… Так, знову Молдова і Грузія. Грузія, яка після Саакашвілі знову боїться сказати криве слово Москві. Що ж, мабуть, це такий нетривіальний курс Тбілісі на євроінтеграцію.
На російській бойовій техніці знову пишуть «На Берлін!» Знаєте, що це означає? Ми знаємо. Ізраїльтяни знають. Вірте тому, хто обіцяє вас убити.
У випадку України ціль у Росії одна – знищити. Позбавити суб’єктності. Зупинити nation building. Згідно з програмною тезою про один народ, яку ми чуємо вже два десятки років. Тому хтось може говорити, що ця війна не має раціональних підстав. Це війна з волі, а не з потреби. Та, мабуть, це перша в історії історіософська війна.
Тому треба виходити з того, що нинішнє керівництво Росії не відмовиться від цієї мети. І воно готове платити. Питання, чи готове платити його оточення, зараз можна винести за дужки.
Тож зосередимося саме на цьому – на намірі знищити Україну.
Цього не вдалося добитися стрімкою операцією. Жодного зі стратегічних завдань сили вторгнення не виконали.
Тому агресор намагається спровокувати гуманітарну катастрофу, знищити критичну цивільну інфраструктуру та промисловий потенціал.
Ми мусимо зважати на те, що війна відбувається на нашій території. Що гинуть наші люди, що руйнуються наші міста. Наші Збройні Сили та громадяни тримаються з надлюдською мужністю, але війну не виграти без наступального озброєння, без ракет середньої дальності, які можуть бути засобом стримування (наголошу: в нашому випадку – стримування, а не агресії), загрожуючи російській території зіставними руйнуваннями.
Без повноцінного ленд-лізу ми можемо лише оборонятись. Але неможливо довго ефективно захищатися без надійної ешелонованої системи протиповітряної оборони, яка збиває ворожі, балістичні ракети на далекій відстані.
Однак нам її не дають. Як не дають і винищувачів. І так само як нас не хочуть бачити в НАТО.
Цей страх ескалації зрозумілий. Але цей страх не врятує.
Вінстон Черчилль усе пояснив: той, хто між ганьбою та війною обирає ганьбу, отримує і ганьбу, і війну.
Якось я продюсував фільм «Передчуття», який знімав талановитий режисер В’ячеслав Криштофович. Так от, у головного героя є така примітна репліка: «Все має відбуватися вчасно». Сьогодні я як ніколи відчуваю силу цієї фрази. Все має відбуватися вчасно. Зараз – вчасно, як ніколи.
Цього четверга, 24 березня, у Брюсселі має відбутися позачергове засідання держав – учасниць Альянсу. Ще є час зробити конкретні кроки назустріч Україні. Або ж сказати чесно й публічно, що таких кроків не буде. Що це НАТО відмовляє Україні у вступі, а не вона відмовляється вступати, як це багато хто хоче подати останнім часом. Сказати – і разом почати будувати нову систему безпеки.
Російське керівництво розуміє лише мову сили й завжди плутає миролюбність зі слабкістю. Хочу запитати в наших європейських партнерів: то які ви насправді? Ви миролюбні чи слабкі?
Чи ви дасте нам нарешті ту зброю, яка дасть Україні змогу лишитися незалежною суверенною державою у міжнародно визнаних кордонах? Ви нарешті відкриєте нам повноцінний ленд-ліз? Чи й далі із занепокоєнням дивитиметесь, як перетворюються на уламки наші міста?
Скажу просто: закрийте наше небо чи хоча б дайте нам нарешті далекобійні системи ППО. Ваш страх ескалації живить агресію. Ваша рішучість стримає її.
Чітко артикульована позиція «Ми будемо збивати літаки, які є знаряддям терору. Ми будемо нищити ті засоби російської ППО, які атакуватимуть нашу повітряну поліцію» – ось, що нам потрібно.
Завтра. Зараз. Вчора. Інакше Україна стече кров’ю. Знелюдніє. Ми не скоримося, це вже всім зрозуміло. Але нагадаю те, що сказав спочатку: стійкість – це не про наявність, а про міру.
Після російської окупації Криму та вторгнення на Донбас іноземні експерти почали говорити про «фінляндизацію» України. Вони мали на увазі лише одне: нейтральний статус і «особливі» стосунки з Росією. Та чомусь ніхто з них не говорив, що «фінляндизація» – це збереження держави, її суб’єктності та свободи народу ціною вимушеної втрати певних територій унаслідок агресії.
Але ми не відмовимось ані від свого суверенітету, ані від територіальної цілісності. І коли ми ціною неймовірних зусиль і жертв повернемо свої території, це стане нашою перемогою, але не буде поразкою Росії.
Бо без рішучих дій світової спільноти ніщо не завадить агресору продовжувати завдавати ударів по будь-якій точці нашої держави.
І кожен такий удар по Україні буде ударом по міжнародному праву. Це посилення кризи біженців у ЄС. Крах світової системи безпеки та інституцій, які її гарантують. Врешті-решт, це удар по світовій продовольчій безпеці.
Власне, все це і є ключовою ознакою кризи світового порядку. Порядку, за якого готовність міжнародної спільноти карати за акти агресії, готовність карати за геноцид залишається здебільшого декларативною. Прибуток понад справедливість – хіба заради цього створювалася ООН? Хіба довкола цього об’єдналася Європа?
Якщо так, то Україні не підходить жодна з наявних безпекових систем. Нам потрібна нова. Справедлива. Цю систему доведеться будувати з нуля. Ми готові. І ми за це заплатили. Заплатили найвищу ціну – болем, потом, кров’ю, життями. Ця плата дає нам моральне право вимагати: дійте! Вже зараз!
Скажу простіше: «фінляндизація» України чи гра в будь-яку іншу модель нейтралізації на російських умовах, яка не передбачає побудови нової системи безпеки, лише гарантуватиме, що ці виклики й ці загрози стануть вічними.
Тож я спитаю: європейські країни, куди втікатимуть ваші біженці?
Україна залишається самотнім щитом Європи. Та що станеться, якщо цей щит зазнає критичних руйнувань?
Половинчаста позиція світової спільноти, на жаль, робить цей сценарій можливим. У такому разі для нас принципово важливими стають надійні гарантії нашої безпеки. Багатосторонні юридично зобов’язувальні гарантії. Та хіба в Заходу є щось таке ж надійне, як парасолька НАТО? Даруйте, нам про це невідомо.
А світу потрібні такі самі надійні гарантії того, що Росія більше не зможе успішно реалізовувати свої войовничі амбіції на міжнародній арені. Ми вимагаємо від партнерів таких гарантій для себе. Громадяни інших держав, вимагайте таких гарантій від своїх урядів. Вимагайте вже зараз, бо завтра буде пізно.
Без таких гарантій будь-які наші домовленості будуть крихкими й тимчасовими. І протримаються рівно до того моменту, коли Росія відновить сили і спробує атакувати знову. Терміни, в які це станеться, безпосередньо залежатимуть від темпів послаблення санкційного тиску на Росію та її можливостей обходити обмежувальні заходи. Тому ми закликаємо постійно й неухильно ці санкції посилювати. Міжнародний бізнес не повинен думати, як їх обійти заради надприбутків. Не повинен ставати співучасником злочинів проти людяності. Така співучасть має бути не лише тягарем на совісті. Ми закликаємо закордонні уряди до впровадження судової відповідальності за таку колаборацію. Аж до кримінальної.
Президент Зеленський сказав про це дуже чітко: «Не спонсоруйте військову машину Росії. Жодного євро для окупантів. Закрийте для них всі ваші порти, не постачайте товари, відмовляйтеся від російських енергоресурсів, тисніть, щоб Росія пішла з України. Я вірю, що мир можливий, але ви маєте діяти, щоб до миру прийти».
Уряди вагаються. Та прості люди вже зробили вибір. Вони впевнені, що Україні місце в ЄС. Так вважає в середньому 71% респондентів. 79% європейців вважають, що санкції проти Росії – це правильно. 67% громадян Євросоюзу вважають, що Україні треба надати зброю. Такі результати опитування оприлюднив Французький інститут громадської думки (IFOP).
Ці цифри більш ніж красномовні. Тож скажу урядам: дослухайтеся нарешті до своїх виборців.
Закликаємо міжнародну спільноту – не лише колективний Захід, а й Китай, Індію – відкласти суперечки між собою. Війна в Україні стосується всіх вас. Ви – лідери цього світу. Хтось скаже про два полюси. Я кажу про дві частини цілого. Російське питання не має заважати вам домовитися. Взаємопроникнення економік та інтеграція – набагато потужніша гарантія миру у світі, ніж загроза взаємного знищення.
Ви можете порозумітися. Російська агресія проти України комусь може здаватися слушною нагодою для реалізації власних амбіцій. Однак насправді це хибне враження: сподівання, що війну вдасться «локалізувати» в Україні, марні. Без належної відсічі Москва не зупиниться, і кожна наступна її авантюра неминуче наближатиме світ до гарячого глобального конфлікту.
Драматичні події в Україні, героїчна боротьба нашої країни за свободу й демократію продемонструвала всьому світу: наші схід і захід разом. Тепер ми закликаємо світ стати трішки Україною.
Схід і Захід, станьте разом на захист планети від тих, хто прагне підмінити силу права правом сили.
Вільний народе вільної країни!
Сьогодні був один із тих днів, які дають змогу впевнено говорити, що з нами – увесь світ.
Вранці говорив з Його Святістю Папою Франциском про пошук миру для України, для нашої держави, про звірства окупантів, про гуманітарні коридори до оточених міст. Подякував Його Святості за чітку й сильну позицію проти війни і за молитви за Україну. Запросив відвідати нашу державу у цей найвідповідальніший час. Вірю, що зможемо організувати цей важливий візит, який однозначно підтримає кожного з нас, кожного з українців.
Звернувся сьогодні до обох палат італійського парламенту. Відчув максимальну підтримку. Щире тепло у словах. Закликав Італію посилити санкції проти Росії, проти її режиму. І міцно вдарити по всіх російських діячах, відповідальних за цю війну. За війну проти нас. По їхній нерухомості, рахунках і яхтах. По їхній звичці заробляти війною, а жити й відпочивати – подалі, у Європі, де мирно й затишно.
Впевнений, нові санкції будуть, будуть цього тижня. І вдячний Італії за підтримку членства України в ЄС.
Говорив із Президенткою Словаччини Зузаною Чапутовою. Про нашу співпрацю та про нашу безпеку. Про розвиток України –з усіма разом, у Європейському Союзі.
Важлива розмова відбулась і з Премʼєр-міністром Канади. Продовжуємо координувати позиції напередодні самітів НАТО і «Великої сімки», які відбудуться вже цього тижня. Джастін Трюдо підтримає нас.
Особливий аспект – це безпекові гарантії для України. Життєво потрібні не тільки нам, а й усім сусіднім країнам. Через нашу безпеку, яка зцементує мир на сході Європи.
Я вдячний міністру закордонних справ Греції, який першим серед європейських офіційних осіб вирішив підтримати роботу наших гуманітарних коридорів у Маріуполь. Щоб урятувати наших людей із міста й довезти туди гуманітарний вантаж, дуже важливий для кожного і кожної.
Станом на цей день у місті перебувають близько ста тисяч людей. У нелюдських умовах. У повній блокаді. Без їжі, без води, без ліків. Під постійними обстрілами, під постійним бомбардуванням.
Вже не перший тиждень ми намагаємось організувати стабільні гуманітарні коридори для маріупольців. І майже всі наші спроби, на жаль, зриваються російськими окупантами. Обстрілами або свідомим терором.
Сьогодні одна з гуманітарних колон була просто захоплена окупантами. На погодженому маршруті біля Мангуша. В полоні опинилися працівники ДСНС і водії автобусів.
Ми робимо все, щоб звільнити наших людей і розблокувати рух гуманітарних вантажів. Ось чому я вдячний, коли представник європейської держави високого рівня погоджується особисто долучитися до гуманітарної місії.
Очікуємо реалізації цього задуму керівника грецького МЗС вже найближчими днями.
Попри всі складнощі за сьогодні все ж вдалося врятувати 7 тисяч 26 маріупольців.
Завтра продовжимо цю важливу роботу.
Наші представники намагаються домовитися про гуманітарні коридори ще у Київській, Харківській, Запорізькій та Луганській областях.
Ще одна важлива новина – створений онлайн-інструмент для всіх, хто може й хоче допомогти з гуманітарними вантажами для України.
Тільки за два минулих тижні в нашу державу надійшло вже понад 100 тисяч тонн гуманітарної допомоги.
Ці вантажі швидко розподіляються через спеціальні хаби для регіонів. Але звернень – ще більше. Ще більше можливостей. Ще більше роботи.
Тому, щоб максимально спростити процес, створений сайт help.gov.ua.
На сайті можна дізнатися, як придбати, як відправити й кому адресувати гуманітарний вантаж. Це – для кожного, хто хоче долучитися. Для кожного, хто може допомогти. В Україні й у світі. Щоб допомога йшла постійно, 24/7.
Наші Збройні Сили сьогодні порадували. Знову Чорнобаївка – знову розгром окупантів. Знову збиті російські літаки. Особливо важливо – бомбардувальник над Маріуполем. І так буде з кожним, хто вбиває наших людей, мирних людей на нашій мирній землі.
Хочу ще раз повторити усім російським льотчикам, які не думають, який наказ вони виконують. Вбивство цивільних – це злочин. І ви будете відповідати – у будь-який спосіб. Сьогодні чи завтра – це менш важливо. Головне, що неминуче.
Продовжуємо працювати на різних рівнях і заради того, щоб спонукати Росію до миру. До припинення цієї жорстокої війни. Працюють українські представники на переговорах, які продовжуються фактично щодня. Це складно дуже. Часом – скандально. Але крок за кроком ідемо вперед.
Також я вдячний усім міжнародним посередникам, які борються за Україну, за Європу, за правду. Які доносять у Москву реальну картину. Чесну. І спонукають дивитися реалістично. На те, що відбувається в боях. І на те, що світ не зупиниться у захисті правди. Нашої правди.
Цього тижня три важливі саміти: «Великої сімки», НАТО і ЄС. Нові пакети санкцій, нова допомога. Будемо працювати, будемо боротися як тільки ми можемо. До останнього. Хоробро й відкрито. На всіх цих майданчиках. Із повною енергією.
На результат. З усіма нашими силами. І не втомимось. Відпочинемо, коли переможемо. А це точно буде.
Слава усім нашим героям!
Слава Україні
Президент України Володимир Зеленський повідомив про створення сайту help.gov.ua, за допомогою якого кожен охочий може надати або отримати гуманітарну допомогу. Про це Глава держави розповів у зверненні.
За словами Президента, лише за два минулих тижні до України надійшло понад 100 тисяч тонн гуманітарної допомоги. Ці вантажі швидко розподіляють через спеціальні хаби для регіонів. Але звернень щодо надання допомоги – ще більше.
«Тому, щоб максимально спростити процес, створений сайт help.gov.ua. На сайті можна дізнатися, як придбати, як відправити й кому адресувати гуманітарний вантаж. Це – для кожного, хто хоче долучитися. Для кожного, хто може допомогти. В Україні й у світі. Щоб допомога йшла постійно, 24/7», – повідомив Володимир Зеленський.
Водночас повернулись на Батьківщину 15 тисяч українців, переважна більшість з яких чоловіки.
Минулої доби з України виїхали 45 тисяч осіб. Понад 30 тисяч з них перетнули кордон на українсько-польській ділянці. Загалом за добу 22 березня західні кордони України з ЄС та Молдовою перетнули понад 63 тисячі осіб та близько 12 тисяч транспортних засобів.
Про це повідомляє пресслужба Західного регіонального управління Держприкордонслужби України.
Дані кількох останніх днів свідчать, що пасажиропотік на західній ділянці кордону стабілізувався і коливається в межах 60-65 тисяч осіб за добу. Наразі майже на усіх напрямках відсутні черги пішоходів і транспортних засобів.
До України за минулу добу прибули понад 18 тисяч осіб. Понад 15 тисяч з них – українці, переважна більшість з яких чоловіки, які планують поповнити лави захисників Батьківщини. Загалом, з початку відкритої збройної агресії до України повернулися близько 370 тисяч громадян.
Також за минулу добу на західних кордонах було оформлено понад 750 транспортних засобів з гуманітарними вантажами.
Черги перед пунктами пропуску із сусідніми державами, на виїзд з України, станом на 08:00 ранку 23 березня.
Республіка Польща:
«Ягодин» – 0 л/а, 0 пішоходів;
«Устилуг» – 0 л/а, 0 пішоходів;
«Угринів» – 0 л/а, 0 автобусів, 0 пішоходів;
«Рава-Руська» – 0 л/а, 0 автобусів, 0 пішоходів;
«Грушів» – 0 л/а, 0 автобусів, 0 пішоходів;
«Краківець» – 0 л/а, 0 автобусів, 0 пішоходів
«Шегині» – 0 л/а, 0 автобуси, 0 пішоходів;
«Смільниця» – 0 л/а, 0 автобусів, 0 пішоходів.
Словацька Республіка:
«Малий Березний» – 0 л/а, 0 пішоходів;
«Ужгород» – 0 л/а, 0 автобуси, 0 пішоходів.
«Малі Селменці» – 0 пішоходів.
Угорщина:
«Тиса» – 0 л/а, 0 автобуси (пропуск пішоходів не здійснюється);
«Дзвінкове» – 0 л/а, 0 пішоходів (працює з 08 до 24 години);
«Косино» – 0 л/а, 0 пішоходів;
«Лужанка» – 10 л/а, 0 пішоходів;
«Вилок» – 0 л/а, 0 пішоходів.
Румунія:
«Дякове» – 0 л/а, 0 пішоходів;
«Солотвино» – 0 л/а, 0 пішоходів;
«Порубне» – 0 л/а, 0 пішоходів.
Республіка Молдова:
«Мамалига» – 0 л/а, 0 пішоходів;
«Кельменці» – 0 л/а, 0 пішоходів;
«Росошани» – 0 л/а, 0 пішоходів;
«Сокиряни» – 0 л/а, 0 пішоходів.
Особи з інвалідністю та діти отримуватимуть по три тисячі гривень, усі інші особи – дві тисячі гривень.
Кабінет міністрів України виділив 10 млрд гривень на програму надання щомісячної допомоги біженцям для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Про це йдеться в постанові від 20 березня 2022 року № 332.
Згідно з документом, допомога надаватиметься щомісячно внутрішньо переміщеним особам, відомості про яких включено до Єдиної інформаційної бази.
Зазначимо, що заява про взяття біженців на облік подається в електронній формі через державний портал “Дія”. Зробити це можуть повнолітні та неповнолітні українці, яким присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Допомога надається українцям, які перемістилися з тимчасово окупованої території Криму, а також з території, де проводяться бойові дії та запроваджена програма “єПідтримка”:
На цій платформі кожен може розповісти свою історію.
Міністерство культури та інформаційної політики України запустили сайт під назвою #МояВійна.
Як повідомляє пресслужба Держприкордонслужби, на цій платформі кожен охочий може поділитися своєю історією, своїм болем та переживаннями про війну.
“Кожному з нас є що розповісти про цю війну… Вона торкнулася кожного, обпалила душу, зламала життя, розділила його на “до” та “після”, – йдеться у повідомленні.
Також, для зручності користувачів творці сайту спеціально створили відео-інструкцію, як користуватися платформою.
Італія схвалить нову військову допомогу Україні не раніше лютого.
Херсонщину за добу ворог обстріляв 77 разів.
9 січня — яке церковне свято.
Росіяни вночі обстріляли об’єкт генерації на півдні України.
Яке сьогодні, 9 січня, свято – все про цей день.
All rights reserved ukrgate.com
