Історія про чаклунку.

Київ-09/06/2021-Ворота України

Історія трапилася в нашому житті давно, жили ми в села, чоловік працював водієм на КАМАЗі і часто їздив у відрядження. Мобільних телефонів тоді не було, один телефон в конторові весь зв’язок зі світом. Цього разу поїхали вони з напарником на збирання буряка в західну Україну, і місяць від них ніяких звісток. Прийшла подруга, наговорила, загуляли там або того гірше вбили. Я всю ніч не спала, вранці йду до голови, куди відправили, він говорить у відрядженні і більше нічого не знає. Прийшла я до подруги, горюємо удвох, і вона розповідає, що в сусідньому районі є бабуля, виливає на віск, всю правду скаже про чоловіків.

Вранці наступного дня, найнявши сусіда, їдемо за 120 км в село до ворожки. Будинок побачили здалеку, навколо будинку люди і машини, чергу, рухається швидко. Високий дерев’яний будинок далеко двору, огорожа з червоної цегли, люди входять, а назад ніхто не виходить. Підійшов наша черга, увійшли на подвір’я, стоїть здоровий хлопець, показує вам туди. Маленька хатинка, відкривши двері, за столом сидить стара в окулярах, з довгим носом і патлами сивого волосся. У кімнаті напівтемрява і голос хрипкий: спочатку справа, потім віск, йдіть. Вийшовши з дверей хати, тут жінка дає нам відра і показує грядки з картоплею, треба полити, воду брати з колодязя. І ми бачимо, хтось возить гній від бичків, хтось сапає город, господарство у бабусі величезна, землі біля будинку напевно гектар, пропрацювавши години 4 на картоплі, нас знову покликали нас будинок.

У кімнаті стара, поставила закопчену каструлю з воском на вогонь, на столі свічки, в кімнаті напівтемрява, спека. Віск закипів, і я вилила його в воду, потім подруга вилила, бабка каже, бачите, чоловіки ваші в шляху, у них там зазноби, треба дати 100 рублів на ті часи великі гроші, моя місячна зарплата, вона все обробить і чоловіки через місяць будуть вдома. У мене не було з собою такої суми, а подруга сплатила.

Вийшли сіли в машину, сусід питає, що так довго, розповіли, хвалимо чаклунку, сказала всю правду, лаємо чоловіків зрадників.

Додому приїхали у дворі машина і чоловік задоволений вже натопив баню, вимився і чекає мене. Я на нього де, з ким, а він у відповідь працювали, грошей привіз, жили в селі, де немає ніякого зв’язку, намагалися прибрати цукровий буряк до дощів. Я сиджу і розумію, не вірила в чаклунство, а тут так нерозумно повелася.

Сусід зайшов до нас у гості, сміється і розповідає, коли ми з подругою працювали, між машин ходили люди і розпитували, хто, з чим приїхав, часу багато, стояти нудно народ все розповість. Потім бабуся виллє на віск і заробить гроші.

З того дня минуло понад 20 років, я не вірю я бабок, дідів та ворожок, а довіряю своєму чоловікові й нашій з ним любові.