Технології приходять на допомогу бджільництву.

 Київ-17/06/2021-Ворота України

Низка технологічних компаній приходять на допомогу бджільництву. З урахуванням того, що в 2020 році світову медову галузь оцінювали у 9,2 мільярда доларів, розширення технологій для спостереження за бджолами і догляду за ними також є комерційною необхідністю. Особливо в той час, коли через пандемію зусилля світової спільноти зосередилися на ширшій проблемі забезпечення продовольством.

1,4 млрд робочих місць у сільському господарстві та три чверті світового продовольчого забезпечення – це приблизно 577 млрд доларів на рік – залежать від запилення сільськогосподарських культур.

А зі 100 видів сільськогосподарських культур, які годують 90% населення, 70 запилюються одомашненими та дикими бджолами.

Дослідження виявило, що внаслідок впливу смертельного паразитичного кліща, пестицидів та зміни клімату з квітня 2019 і до кінця 2020 року у США втрачено 43,7% вуликів.

“Це просто свідчить про те, наскільки несприятлива ситуація зараз склалася”, – каже  американський дослідник Вілсон-Річ. Його бостонська компанія встановлює вулики на комерційних і житлових об’єктах – скрізь, від дахів до садів поряд з будинками. Потім її співробітники використовують передову систему програмного забезпечення для моніторингу та дослідження стану всіх бджолиних сімей.

Ці дані передають дослідникам з Гарвардського університету і Массачусетського технологічного інституту, щоб допомогти їм краще зрозуміти становище комах.

Компанія Best Bees, якій платять домовласники і підприємства, також збирає і зберігає мед в пляшках.

“Ми з’ясовуємо, як живуть успішні вулики, – розповідає Вілсон-Річ. – Нам потрібно зрозуміти, чому у них справи йдуть краще. З цими даними досліджень ми можемо отримати чудові переваги… вони кажуть нам, як насправді живуть бджоли”.

Одна з провідних компаній в сфері моніторингу стану медоносних бджіл – це ірландська ApisProtect, яка виробляє бездротові датчики для вуликів, які збирають і передають дані на “інформаційну панель” вебсайту.

“Ми збираємо дані про температуру, вологість, звуки і прискорення [бджіл, що вилітають з вулика]”, – розповідає виконавча директорка Фіона Едвардс Мерфі.

“Отримуємо ці вихідні дані, а потім використовуємо машинне навчання, щоб перетворити їх в корисну інформацію. Ми повідомляємо пасічнику, наприклад, які вулики ростуть, а які скорочуються, або які вулики живі, а які мертві…”

Ця технологія, додає вона, – відхід від традиційних методів бджільництва, коли бджолярі мають вручну перевіряти вулики. У США, де у деяких з найбільших бджільницьких компаній є понад 90 000 вуликів, це грандіозна робота.

“За комерційної експлуатації тільки близько 20% вуликів вимагають втручання”, – додає пані Едвардс Мерфі. “Проблема в тому, що бджолярі не знають, які саме 20%. Вони буквально виходять і колупають вулик, щоб подивитися, чи варто дивитися на нього”.

“Ми дозволяємо їм отримати уявлення про те, що відбувається у всіх їхніх вуликах на великій території ще до того, як вони покинуть свій офіс вранці. Для комерційних бджолярів ми бачимо скорочення витрат на робочу силу на 50%. Це має величезний вплив на бізнес пасічників”, – зазначає пані Едвардс Мерфі.

Ізраїльська фірма Beewise прагне ще більше знизити потребу в людському втручанні.

Вона створила Beehome, велику конструкцію на сонячних батареях у формі скрині, в якій можуть розміститися 24 окремих вуликів.

Кожен Beehome може працювати автономно або через додаток на телефоні бджоляра. Ця конструкція постачається з набором камер, датчиків і роботизованих маніпуляторів, які разом виконують дії, які в іншому випадку зажадали б втручання людини. Йдеться про боротьбу зі шкідниками, запобігання утворення рою і збір меду.

Єдині дії, що вимагають втручання людини, – це забезпечення бджолам доступу до джерел їжі та води, а також отримання меду, зібраного машинами.

“Ідея полягає в тому, що допомога цим живим істотам важлива в реальному часі .Якщо ви будете чекати занадто довго, невелика проблема може перерости у велику, а потім – в зруйновану колонію”.

“На банці меду з такої колонії могла б бути наклейка із зображенням з Google Maps, що вказує місце збору врожаю. Люди знали б, звідки береться мед – це цікаво для споживачів,важливо, щоб ми могли сказати бджолам, куди вони мають літати і де збирати ,а ми могли сказати, звідки зібрали нектар”, – каже Томас Шмікл, дослідник Hiveopolis з Австрії.