Сусідська дівчинка.

Київ-21/06/2021-Ворота України

По сусідству в селі жила сім’я з двома дівчатками двійнятами Вікою і Вітою. Сім’я звичайнісінька, працювали в колгоспі, тримали господарство. Коли дівчатам було по 12 років, батьки розлучилися, тихо без скандалу, ніхто не знав, що у них сталося. Поділили дівчаток, чоловік поїхав до батьків на Україну. І більше жодного разу не написав і не приїхав. Віка залишилася з матір’ю, та незабаром вийшла заміж, виїхала до чоловіка в місто і народила там хлопчика.

 Віка жила в будинку з бабусею. Виросла, з синіми очима і довгим русявим косами, красуня довгонога. Закінчивши школу, вчиться, не пішла, працювати не хотіла. Нафарбується і на танці ввечері. Там і нагуляла, народила дівчинку, маленьку кирпату, хто батько і сама толком не знала. Бабуся на той час померла.

Влітку викотить коляску з Ганнусею на подвір’я, включить на всю музику і піде спати. Дитина кричить, я не могла слухати, часто забирала дитину додому, нагодувати, переповити. Ношу дитину на руках. Віка могла проспати до вечора. Одним словами, сама росла як бур’ян і дитину ростила також.

Наш син, закінчивши педагогічний інститут, повернувся додому працювати пішов вчителем в школу, читати історію. На сусідку ніколи раніше особливої ​​уваги не звертав, вважав просто сусідкою, канікули проводив в місті, працював. А тут побачив, прийшла за Ганнусею, і замовк. Через два дні привів Віку до нас і сказав, що вони з Ганнусею будуть жити в його кімнаті. Батько, мовчки, вийшов, я намагалася, що сь сказати, слова летіли в порожнечу. По очах сина я бачила, що це те почуття, яке приходить один раз в житті. І ім’я йому ЛЮБОВ.

Віка з Ганнусею залишилися жити у нас. На батька невістка дивиться, ніби боїться. А він дуже полюбив Ганну, вона відповідала взаємністю, побачивши його, починала лопотати і сміється і плескає в долоні. Брав на руки і притискав до себе і дитина, поклавши голівку на плече, засипала. Віку як підмінили, стала тиха, не відходить від дитини. Сергій приходив з роботи, щасливо посміхаючись, йшов до своїх дівчаток.

Я почала вчити невістку вести домашнє господарство, готувати їжу і навіть прати і прасувати. І ось ведучи з нею розмови. Зрозуміла, Віка була просто маленькою покинутою дівчинкою, без тепла і ласки батьків, дуже чуйною на доброту.

Через рік, діти перейшли у свій будинок, живуть окремо, але кожен день Віка намагається принести нам з батьком, що – то приготувала за новими рецептами. Ганнуся часто залишається у нас. А таку господиню як наша Віка, треба ще пошукати. Скоро чекаємо онука.