Мій любий край моя Скадовщина.

Київ 07/09/2021 Ворота України

Наше місто пишне та зелене.

Хмари влітку білі, як той сніг.

Теплі хвилі всі спішать до мене,

І життя проходить, як у сні.

Лагідне і ніжне у нас море.

Квіти красять дивовижний край.

Краще за таврійські ці простори,

Може бути тільки справжній рай!

Поруч ліс, степи, річки, канали,

І ланів безкрайні береги.

Розповім я всім, щоб люди знали

Яка казка сяє навкруги!

Місто дуже гарне й дуже чисте.

Люди сюди їдуть залюбки.

Чорноморські ігри урочисто

Кожен рік запалюють зірки.

Хай про наше місто слава лине,

У поемах різних та віршах.

Справжнім діамантом України

Буде наш Скадовськ завжди в віках!

Скадовщина – це край, де я народилася і живу, де все для мене миле, не байдуже… Моє  рідне  Шевченко – не велике село, що розкинулося   в безкрайньому мальовничому степу.Село Шевченко, Скадовської  ОТГ Населення: 1335 чол. (2020). Засноване село Шевченка в 1924 році. В околицях села Шевченко досліджено кілька десятків курганних поховань епохи бронзи й кочівників XI-XIII століть. Моя  батьківщина Скадовщина  – це, перш за все, родина: мама, тато, брат і рідне  село. Йдуть роки, змінюються люди, наш край, але не змінюється його чарівна краса мого рідного села. Вона вічна. Влітку з теплого степу дує легесенький вітерець який пахне полином і чебрецем, взимку ж, ніби задумливо вдивляючись у незбагненність, стоять засніжені поля, сніжно-білі  та неповторні. Люблю такі моменти. Вони завжди будуть мені нагадувати про рідне село, дитинство і, де б я не була, не знаходилася, завжди  пам’ятатиму  його. Адже тут я народилася і виросла, як і мої батьки. Його історія творилася, твориться і буде творитися людьми, які тут проживають… Але перед тим, як розповісти про сьогодення, хотілося б згадати те, що  вже було, та повернутися   у  той час, коли тут жили та працювали наші предки. Адже знання  минулого допомагає  краще  осмислити прийдешнє, уявити майбутнє.Історія заснування міста і його сьогодення нерозривно переплелися.

 Скадовськ засновано у 1894 році як морську пристань на місці рибальського селища Алі-Агок на землях поміщика Сергія Скадовського. Місто розташоване на березі Джарилгацької затоки Чорного моря. Сюди прибували переселенці з Очакова, Олешок, Херсона… В основному мешканці були залучений в торгівлі, ремісничій справі та землеробстві. Спочатку Скадовськ розвивався як морський порт, що відігравав важливу роль в експорті сільськогосподарської продукції за кордон. Адже тут  швартувалися судна з Англії, Німеччини, Греції, Швеції (початок XX ст.). Зі Скадовського порту експортувалися вовна, каракуль, хліб.  З кожним роком товарообіг порту збільшувався. У 1908 р. через порт було вивезено більш як 1 млн. пудів зерна. На початку XX ст. тут діяли паровий млин та цегляно-черепичний завод, земське училище, церковно-приходська школа, а значна частина населення була задіяна у сільському господарстві. На той час Скадовськ був містечком Дніпровського повіту Таврійської губернії з густо заселеною центральною його частиною.  За 20 років завдяки С. Б. Скадовському в пустинному степу був облаштований курорт. Сьогодні м. Скадовськ –  відомий морський курорт чорноморського узбережжя. Місто Скадовськ є районним центром у Херсонській області та адміністративним центром Скадовського району. У місті проживає близько 20 тисяч осіб, хоча в розпал курортного сезону тут знаходиться приблизно 80 тисяч відпочивальників. Серед місцевого населення 72,4% становлять українці, проживає багато росіян.білорусів, молдован, греків, армян.Тут зареєстрована грецька громада. До 1933 року Скадовськ називався Скадовське. До 1957 року портопункт міста ще входив до складу Херсонського порту, але після 29 листопада того ж року він вийшов і став самостійним. У 1998 році Скадовський морський торговельний порт отримав звання міжнародного. На території Скадовського району діє Інститут рису Національної академії аграрних наук України. У 2012 році Скадовськ на державному рівні став курортом державного значення. У червні 2012 року місто прийняло Чемпіонат світу з універсального бою серед хлопчиків та дівчаток молодшого віку. У Скадовську працює дельфінарій «Акварель», тут можна відвідати також сеанси дельфінотерапії. У будівлі дельфінарію знаходиться цікава виставка акваріумних рибок та інших мешканців водного світу, є містечко розваг з атракціонами та іншими незамінними елементами. У Скадовську знаходиться історико-краєзнавчий музей. Він розташований в будівлі, побудованій в кінці 19-початку 20 ст. місцевим архітектором. У Скадовськ можна дістатися автотранспортом з  Херсону та Миколаєва по трасі М-16 або інших навколишніх міст на таксі або рейсовому автобусі. Влітку в місто ходить велика кількість автобусів і маршрутних таксі, що забезпечують регулярні рейси. На пристанях можна побачити прогулянкові катери або моторні човни, що пропонують екскурсійні послуги на території Джарилгацької національного парку на острові Джарилгач. У місті знаходяться багато пансіонатів та баз відпочинку, пансіонати «Амалія», «Чорне Море», «Адмірал Нельсон» і інші прибережні готелі, що пропонують якісний сервіс. Кращий час для відвідування Скадовська – літній сезон відпочинку. Курортне місто розташований на узбережжі Джарилгацької затоки й є привабливим місцем для відпочинку.

Сьогодні Скадовськ вважається однією з кращих оздоровчих баз  для дітей, щороку його відвідують тисячі  дітей з усієї України та інших сусідніх країн. Відмінний клімат, тепла солона мінеральна вода, присутність великої кількості йоду в повітрі і воді дає можливість не тільки лікувати організм, але і відмінно проводити час. На думку фахівців, ця зона найбільш сприятлива для оздоровлення дітей. Купальний сезон тут починається з травня ( 16-20ºС) і закінчується наприкінці вересня (16-22ºС).

Скадовськ є курортним містом. Який перебуває в Джарилгацькій затоці.

На особливу увагу туристів заслуговує острів-заповідник Джарилгач (за вісім кілометрів від міста), де чисте море, лікувальні грязі, безліч мінеральних джерел і невеликих озер. А мілководна Джарилгацька затока, багата на йодисто-бромисті сполуки та сірководень, створює прекрасні умови для лікування багатьох захворювань.

У східному напрямку від Лазурного 27-мі кілометровою стрілою пролягла коса й острів Джарилгач. Його назва в перекладі з тюркського означає “острів обпалених дерев”, а в 15 столітті італійські мореплавці називали його “Ізольда Росса” або “Рожевий острів”. Сьогодні це острів незвичайного відпочинку. Влітку вода Джарилгацької затоки прогрівається до 26-33ºС, вона містить велику кількість йодобромних солей, тому має лікувальні властивості. Південне узбережжя острова омиває відкрите море. Мисливські угіддя о. Джарилгач нараховують біля тисячі голів оленів, ланей і муфлонів. Озера цього острова – улюблені місця диких качок. Острів Джарилгач, який володіє цінними представниками флори та фауни, більшість з яких занесені в Червону книгу.  Напроти острова уздовж північної частини Джарилгацької затоки розташовані численні пансіонати, будинки відпочинку й дитячі оздоровчі табори. Залив невеликий і влітку температура води тут досягає + 28 ° С. Це прекрасні умови для безпечного купання дітей. У місті розташовані 5 пансіонатів, частина з яких знаходяться недалеко від моря ( «Адмірал готель» і «Адмірал Нельсон») або прямо на березі – пансіонат «Чорне Море», «Амалія». Існує варіант розміщення в кілометрі від моря – пансіонат «Світлана». Сезон курортного відпочинку в Скадовську стартує в кінці весни й в перші дні літа сотні відпочивальників приїжджають в це курортне місто. Закриття сезону – пізня осінь.

Переваги природних рекреаційно-оздоровчих ресурсів Скадовської курортної зони на цьому не закінчуються. Тут виявлені кілька джерел мінеральної води для бальнеологічного лікування й внутрішнього вживання.

У межах Скадовського рекреаційного району відкриті й вивчені перспективні родовища лікувальної грязі.

   Мої рідні привчили з дитинства любити батьківщину, поважати односельчан, берегти природу. Саме тут безкрайній степ поєднується з морем. Тому сюди часто приїжджають робити цікаві фотосесії, або просто помедитувати наодинці з природою. Особливо красиво це місце виглядає навесні або на початку літа. В цей час в степах виростає зелена трава, а в повітрі відчувається п’янкий аромат степових рослин, який розноситься по всій окрузі синіє море. Цей запах символізує приближення літа, радості й безтурботного дитячого щастя.

  Води в затоці, багаті рибою, зробили місцеве населення хорошими рибалками. Вітер і велика акваторія навчили людей будувати човни. Заморські купці – вміння рахувати гроші й торгуватися, холодні зими – об’єднуватися.

  Найкрасивіший куточок природи  там, де  ти народився і виріс.  Дуже важливо, щоб люди  пам’ятали історію свого краю. Минуле завжди допомагає уявити майбутнє.

Рідний край — це рідна земля, місце, де ти народився та пройшли твої дитячі роки. Це та вулиця, той будинок, з якого щоранку біжиш до школи й куди повертаєшся. Там вільно дихається, там легко й радісно жити. І не важливо, чи буде це хатина в тайзі, шістнадцятиповерховий велетень на березі великої ріки або юрта в далекій тундрі.

Рідний край часто асоціюється з дорогим і милим серцю містечком. Спогади про його вулички й дворики занурюють у безтурботне дитинство. Це час мрій і фантазій, що пов’язаний з відчуттям абсолютного щастя.

Рідний край — це твоя батьківщина, твій рідний дім, де жила чи живе твоя сім’я. Це рідна природа, рідна земля — все те, що глибоко врізалося в пам’ять на все життя і зберігається в душі як найпотаємніше.

Батьківщиною може бути все: будинок, вулиця, село, місто, країна. Однак це не тільки географічне положення. Це більш широке поняття, що не обмежується власним будинком або певною територією. Народ, рідна мова, традиції, культура, рідна природа — це все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «Вітчизна».

У будь-якому куточку рідного краю ти відчуваєш себе потрібним. Адже тут тебе люблять та на тебе чекають. Тут тебе розуміють і ти можеш бути самим собою. Це дуже цінно у наш час. Коли я виросту, можливо,буду жити в іншому місці, але цей куточок рідної землі залишиться найдорожчим. І дуже хочеться, щоб через багато років, Станіслав не втратив краси та сяйва, був найкращим селом для моїх дітей і онуків.

  І саме ми – є творцями історії нашої батьківщини. Ми – її майбутнє, і воно залежить від нас.