Максим Степанов про свою відставку та вакцинацію від Covid-19.

Київ 26/09/2021 Ворота України
«Рік тому я взяв на себе відповідальність за всю медичну систему в країні, лікарів, медиків і пацієнтів. Боровся за високі зарплати, за розвиток медичної галузі, за життя кожного українця», — зазначив Степанов.Максим Степанов був третім міністром охорони здоров’я з початку пандемії. З одного боку, він значно пересидів на цій посаді попередників – Зоряну Скалецьку й Іллю Ємця. З іншого – отримав чи не найбільше критики. Попри весь масив претензій, треба визнати: саме Степанову довелося розрулювати ситуацію у найскладніші моменти. Він шукав засоби захисту, домовлявся про вакцини, домагався підвищених виплат для медиків.

Офіційно причиною звільнення міністра прем’єр Денис Шмигаль назвав наднизькі темпи вакцинації та недостатню кількість вакцин. І дійсно, перший контракт на постачання вакцин Україна підписала лише наприкінці грудня 2020 року, коли країни-сусіди вже активно щеплювались. Але закиди щодо недостатньої кількості вакцин нині вже можна впевнено оскаржити. Наприкінці осені (через чотири місяці після відставки Степанова) держава визнала: велику партію вакцин, можливо, доведеться знищити, а саме декілька мільйонів доз препарату AstraZeneca. Причина – закінчення терміну придатності. Тобто, препарат був, але використати його влада виявилася неспроможною.

 Степанов вперше розповів як його звільняли. Чому перспективний міністр, якого навіть пророчили у наступні прем’єри, в один момент став нелюбим Банковій? Відрізнявся тим, що палко відстоював інтереси галузі. Впевнений, що саме так повинен робити міністр. Навіщо в команді фахівець, який не має власної думки?! Яка від нього тоді користь?! Тоді потрібно буде визнати, що в нас є одна людина, яка все знає, все вирішує, і з нею ніхто не сперечається. Я не вважаю наші суперечки з прем’єром конфліктними. Наприклад, на систему охорони здоров’я потрібна певна сума коштів: на вакцини, на заробітні плати для лікарів, на забезпечення ліками пацієнтів. А в бюджеті закладається сума вдвічі менша – звичайно, я не буду погоджуватися з такою пропозицією. Особисто мене дратують підлеглі, які з усім погоджуються. Для чого мені такі фахівці? Тоді легше набрати на роботу якихось писарів, які будуть записувати мої «великі думки». Це ж абсурд. Люди повинні бути професіоналами, які відстоюють власну думку.
Я не приховував свою позицію і більш того, говорив про неї публічно. У розмові з президентом хотів отримати відповідь: які до мене претензії по роботі? Це звичайна ділова етика: коли звільняєш людину – потрібно пояснити причину. Сказати про це нормально: у чому саме полягають претензії.

Коли я приймав будь-яке рішення на посаді міністра, не важливо було, хто впливає на цю думку. Важливо було, що це моя відповідальність за рішення. Так само і в цьому випадку прийняттям держбюджет на 2021 рік. Я не готовий був підтримати проєкт, який запропонував уряд. Я розумів: моя позиція викликатиме серйозне роздратування, але не голосував за нього. Бо коли я погоджувався в березні 2020 року очолити Міністерство охорони здоров’я, то розумів, на яку посаду іду. До того ж, якщо ви зараз згадаєте той час, то ніхто собі не уявляв, що буде з пандемією, у всіх був шалений страх. Згадайте запровадження першого карантину. Тоді я чітко казав, що боротьба з епідемією – надважлива справа, на рівні з реформуванням системи охорони здоров’я. Ми обговорювали в тому числі фінансування на рівні 6% ВВП, бо гроші – це базис, фундамент. Без належного фінансування неможливо побудувати ефективну медичну систему. Нереально придбати «Мерседес», коли тобі виділяють кошти лише на «Запорожець». Тоді було багато заяв моїх колег. Багато говорили про те, що ми повинні лікарям платити інші зарплати, забезпечити таке фінансування, щоб воно повністю покривало лікування хворих, щоб люди нарешті відчули, що реформа працює. А потім приходить бюджет і мені кажуть: буде так само, як і раніше, лише трохи більше, а далі якось побачимо. Тому я точно не готовий був з цим погоджуватися. У мене є принципи, бачення, і жодне бажання втриматися на посаді не переконали б. Якби я себе поводив по-іншому, були б «тишь да гладь».

 Навесні 2021 року Максим Степанов був звільнений парламентом з посади міністра. Для чиновника це рішення було неочікуваним, каже, що мав план реформ у медицині на кілька років уперед
«Прем’єр не навантажував себе турботами про закупівлю вакцин»
У підсумку причиною вашої відставки прем’єр в кінці весни назвав повільний прогрес із закупівлею вакцин і темпами вакцинації. Зараз же ми чуємо, що є загроза псування мільйонів доз, які не встигли використати, термін їхньої придатності спливає…В усіх країнах світу закупівлею вакцин займалися очільники урядів. У Німеччині – Меркель, у Британії – Джонсон, у Канаді – Трюдо, в Ізраїлі – Нетаньягу. І лише в Україні цим займався міністр охорони здоров’я. Хоча всім зрозуміло, що посади міністра охорони здоров’я дуже часто недостатньо в перемовинах такого рівня. Скажімо так, прем’єр-міністр України не навантажував себе участю в безпосередніх домовленостях із закупівлі вакцин. Варто відзначити значну роль президента в домовленостях щодо укладання контракту з компанією Pfizer.

Можемо пригадати контракт з Індією, поставки вакцини Covishield (AstraZeneca), коли ми вперлися в історію з суто політичними речами: Індія скасувала дозвіл на експорт вакцин. Це той випадок, коли потрібно було включити всі механізми на відповідному рівні – рівні прем’єр-міністра для того, щоб розблокувати процес. Індія переживала гострий спалах пандемії, я запропонував, щоб Україна надала гуманітарну допомогу. З дипломатичної точки зору, це було важливо. Але це потрібно було зробити дуже швидко. Так і сталося, президент 30 квітня підписав відповідний указ щодо надання Індії гуманітарної допомоги. Але допомога ця дійшла тільки через місяць, в останні дні травня, коли криза в Індії минула. А потім ми дивуємося, чому Індія не розблокувала постачання нам вакцин.

І ось тепер ми маємо багато вакцини, яку потрібно кудись терміново дівати.

Вакцини не треба давати, вакцини треба використовувати, а для цього потрібно керувати процесом вакцинації. У вакцин, звичайно, є термін придатності. Тобто треба формувати графік вакцинації, враховувати графік поставок. Зриви графіків постачання вакцин, які були навесні, повинні були нормалізуватися влітку. Я про це неодноразово говорив навесні. Зараз ми бачимо, що немає жодних проблем з постачанням. Але інша справа – як їх використовують, враховуючи терміни придатності. Звичайно, можна переносити терміни поставок. Для цього потрібно спілкуватися з постачальниками. А з іншого боку, потрібно нарощувати вакцинацію, пропонуючи суспільству різні заохочення. Якщо завтра вакцини почнуть псуватися, та ще й у великій кількості, це матиме дивний вигляд.

Що стосовно особистого життя після завершення роботи в МОЗ, у першу чергу, було важливо трохи відпочити. Понад рік, починаючи від початку пандемії, у мене не було жодного вихідного. Мав єдиний день відпустки минулого року – на свій день народження. Все решта – робота зранку до ночі. Часу для родини зовсім не було.

30 квітня цього року у мене народилася онучка – Емілія. Стати дідусем – це зовсім нові відчуття. Я ніколи не уявляв, що можу настільки сумувати, коли довго не бачимося з нею. Найбільше свято для нас з дружиною, коли наші діти кудись від’їжджають і залишають нам онучку. «Нормальна медицина — коли лікар думає, як врятувати пацієнта, а не як прогодувати сім’ю. Моя боротьба за високі зарплати і соцгарантії для медиків йшла всупереч їхній ідеології лікаря-кріпака, який перебуває в повній залежності від медичної бюрократії… Я брав на себе відповідальність… І слово своє тримаю», — підсумував Степанов.