Підтримка дитини у прагненні до незалежності.

Київ 03/02/2022 Ворота України

Як я можу зробити так, щоб моя дитина виросла самостійною дорослою? Яка межа між підтримкою та надмірною опікою?

Одне з найважливіших завдань виховання – розвинути у дітях винахідливість, підприємливість та здатність давати раду з різними життєвими ситуаціями у майбутньому. Діти мають природну потребу розвивати незалежність і пізнавати світ. З цієї причини батьки повинні дозволяти їм діяти та ухвалювати власні рішення з раннього віку. Завдяки отриманому досвіду, зокрема негативному, діти розвивають знання про себе та навколишній світ, перевіряють свої сильні та слабкі сторони.

Лікарка сімейної медицини Кристина Шевченко розповідає про те, як підтримати дитину у прагненні до незалежності.

Чому нам так складно дозволити дитині бути незалежною

Незалежність – важлива потреба розвитку кожної дитини. Роблячи спроби та накопичуючи досвід, дитина поступово освоює навички, необхідні у житті, розвиває свої здібності, пізнає свою індивідуальність та формує свою особистість. То чому ж батьки, незважаючи на добрі наміри, не дозволяють своїм дітям діяти самостійно та обмежують їхню автономію? Це відбувається з кількох причин, а саме:

Турбота про безпеку дитини. Батьки часто забувають, що розвивати в дитині незалежність також важливо, як і думати про її безпеку.

Страх наслідків. Батьки дуже часто беруть дитячі справи у свої руки, думаючи, що зроблять це швидше та краще. Мами хочуть уникнути наслідків дитячої незалежності (наприклад, розлитого супу, брудного столу чи забрудненого одягу).

Немає часу. У наші дні ми живемо у постійному поспіху. Щоб встигнути на роботу, зустріч і банально до дитячого стоматолога, ми виконуємо за дітей більшу частину їхньої роботи – зав’язуємо їм черевики, застібаємо куртки, допомагаємо зібрати рюкзак (звернемо увагу, що йдеться про дітей, які вже можуть через вік та фізичний розвиток робити це самостійно).

Надмірна турбота та опіка. Батьки, які надто опікуються, роблять все можливе, щоб захистити своїх дітей від складних ситуацій, невдач і неприємних емоцій. В результаті у них розвивається почуття безпорадності та залежності від дорослих.

Аспекти незалежності дитини у дошкільному віці

У дошкільному віці незалежність дитини проявляється у трьох аспектах:

Практична незалежність. Вона проявляється у виконанні повсякденних завдань для себе, наприклад, у дитячому садку – переодягнутися, вимити руки, самостійно пообідати.

Розумова незалежність. Це здатність ухвалювати рішення та вирішувати проблеми під час гри та навчання. Тут незалежність полягає у самостійному набутті та накопиченні досвіду, висловленні своєї думки, перевірці своїх навичок у різних ситуаціях, подоланні перешкод, це готовність брати на себе завдання, засновані на особистій активності, а її джерелом є воля до дії.

Соціальна незалежність. Вона проявляється у здатності взаємодіяти з однолітками та батьками, спілкуватися з ними та нести відповідальність за ухвалені соціальні рішення.

Розвиваючи в дитині самостійність, ми можемо запропонувати їй гру під назвою “Що б ти зробив, якщо”. Її можна проводити як удома, так і в дитячому садку/школі. Суть гри — батько або педагог ставить дитині повсякденні запитання, що відповідають рівню та віку дитини. Почнемо запитання зі слів: “Що б ти зробив, якби…” У дитини є можливість поміркувати над завершенням цієї думки. Ми можемо ставити такі запитання, як: “Що б ти зробив, якби хтось забрав у тебе іграшку”, “якби тобі дали цукерку”, “якби тебе попросили поділитися (солодощами, іграшками)” і т.д.

Як навчити дитину бути самостійною?

Діти вчаться бути незалежними, вільно експериментуючи та діючи (наприклад, граючись на дитячому майданчику, одягаючись чи допомагаючи мамі готувати прості страви). Пам’ятайте, що це навички не для того, щоб залишати вашу дитину вдома  саму. Важливо, щоб вона набувала нового досвіду та формувала незалежність у безпечних та контрольованих умовах. Дитина також повинна знати та дотримуватися загальноприйнятих норм і правил, щоб не порушувати чужі кордони своїм прагненням до незалежності.

Пам’ятайте, що діти відрізняються одне від одного. Вони розвиваються в індивідуальному темпі, мають різні переваги та здібності. Тому їх не можна порівнювати.

Батьки повинні уважно спостерігати за своїм малюком, щоб у потрібний момент розпочати вчитися самостійності та адаптувати його до його поточних можливостей розвитку.

Як допомогти дитині розвинути самостійність?

Дитинство – це час інтенсивного навчання та набуття досвіду, корисного у дорослому житті. У цей час важливу роль відіграє оточення дитини, яке дуже впливає на формування її автономії. Отже, як ви можете допомогти своїй дитині розвинути незалежність:

Мотивуйте дитину займатися повсякденними справами, допомагати по дому. Однак не забувайте, що для того, щоб вона була успішною і могла пишатися собою, завдання повинні бути адаптовані до її віку і можливостей.

Стимулюйте і заохочуйте, але не змушуйте дитину вчитися бути незалежною, коли вона не готова або не хоче. Примус зазвичай перешкоджає дії та блокує процес навчання. Кожна дитина має природну потребу в розвитку і прагне дізнаватися про нове, наприклад, спостерігаючи або граючи.

Скажіть “ні” гіперопіці. Нехай дитина проявить себе та спробує вирішити проблему самостійно. Порадьте та поясніть, що не завжди все вдається. Хваліть її за зусилля, а не за кінцевий результат.

Не критикуйте та не засуджуйте. Пам’ятайте, що дитина, яка постійно чує критику, втрачає ентузіазм та волю до самостійних дій.

Дозвольте дитині помилятися. Вона має право експериментувати. Від усіх нещасних випадків та помилок її не вберегти. Ваше завдання – підтримати її та навчити давати раду з невдачами.

Дайте дитині час знайти вирішення проблемного завдання. Розумійте та будьте терплячими. Не поспішайте і не починайте допомагати одразу, як виникнуть труднощі. Зачекайте, поки дитина сама попросить про допомогу.

Будьте відкриті для пропозицій та ідей вашої дитини. Хваліть її за кожен прояв незалежності та пошук рішень проблемних ситуацій.

Не зловживайте словом “ні”. Якомога частіше говоріть “так” (наприклад, коли дитина посеред зими хоче одягнути літній одяг, замість того, щоб сказати “ні, холодно”, скажіть “так, якщо ти ще одягнеш теплий светр”). Пам’ятайте, говорячи “ні”, завжди пояснюйте своє рішення, аргументуйте.

Надайте своїй дитині право ухвалювати рішення. Вже дво- трирічна дитина може сама вирішувати деякі питання, наприклад, що вона хоче з’їсти на вечерю або футболку якого кольору вона одягне.

“Коли ви дозволяєте своїй дитині допомагати, ви зміцнюєте її впевненість і даєте їй можливість дізнатися про щось нове” (Лаура Філіпс, клінічна нейропсихологиня Child Mind Institute).

Встановіть одну стратегію у сім’ї. Не може бути, що тато вирішує навчити дитину самостійності, а бабуся хоче подбати про онука. Якщо один із членів сім’ї дозволяє дитині бути незалежним, а інший надмірно опікується, це викликає замішання та гнів у дитини.

Пам’ятайте, що ефективна підтримка досягається за рахунок:

• побудови безпечних взаємин із дитиною;
• зміцнення самооцінки дитини, вдячності та похвали;
• прояви поваги до зусиль дитини та вміння її слухати;
• встановлення власних кордонів та поваги меж дитини;
• розмов про свої власні почуття та очікування (навчіться вести діалог із дитиною).

Дитинство – період, коли дитина набуває нового досвіду та вчиться поведінці та навичкам, необхідним у дорослому житті. Не обмежуйте її прагнення до незалежності, натомість розумно контролюйте її дії. Надмірна залежність від дорослих заважає дитині діяти у зовнішньому світі і, як наслідок, пригнічує сміливість, допитливість та мотивацію досягати успіху в майбутньому.