Звернення Президента України до народу Швейцарії.

Київ 20/03/2022 Ворота України

Шановний пане Президенте, дорогий Ігнаціо!

Я вітаю всіх швейцарських друзів України! Вітаю ваш прекрасний народ, народ Швейцарії!

Я вдячний вам за підтримку кожного та кожної.

Вдячний за те, що захищаєте свободу разом із усіма, хто її цінує.

Це дуже важливо зараз, у наш час. Особливий час. І особливо важливо – від вас.

Коли терор став національною ідеєю однієї з найбільших держав світу, основою їхньої зовнішньої політики.

Коли злочини тероризму чинить не якийсь маргінал чи група осіб і не організація, а держава, яка має ядерний арсенал.

Коли постійний член Ради безпеки ООН свідомо руйнує все, навіщо будували ООН. Розв’язавши проти нас жорстоку, криваву, безглузду війну. Але все ж таки ми зараз маємо шанс. Шанс показати не лише Росії, а й будь-якому агресору у світі, будь-якій державі-терористу, що війна зруйнує не жертву, а того, хто з нею прийшов.

І, можливо, це останній шанс на людство зупинити війни, зупинити терор.

І я говорю зараз вам, Швейцарії, державі, яка має дуже довгу історію світу і ще довшу історію впливу в багатьох сферах, вирішального впливу на світ.

Ще до того, як я став Президентом, я думав, яким би хотілося бачити життя наших дорогих українців.

Я часто бував у вашій країні. І я добре знаю, як ви живете. І одного разу, стоячи біля Шийонського замку, я запитав своїх друзів – ми були однією компанією: чому ми не можемо жити саме так, мати такий самий рівень життя, бути на такому ж високому рівні. І з такою самою свободою. Такими ж дружні громади. І з такою самою впевненістю у власних силах.

І мені щиро хотілося, щоби українці жили, як швейцарці. Щоб могли спільно вирішувати все про своє життя. Про свою землю. Не чекаючи чогось від політиків – зайвих слів, а голосуючи на референдумі.

Щоб могли бути впевненими, незважаючи на всі світові фінансові кризи, що їхня держава все витримає і залишиться лідером. Лідером довіри, лідером стабільності. Мрією для всіх людей. Успішних і не дуже – не має значення, якого рівня, просто для всіх людей.

Щоб українці могли, як швейцарці, відчувати, що вони живуть у справжніх громадах, які дбають про спільне для всіх – благо для кожного.

Можливо, для вас це все – звичні речі. Для нас це є реформи. І це шлях, який ми проходимо та хотіли б пройти.

І ми ухвалювали відповідні закони, щоб усе це працювало. Ми надавали здібності, здібності нашим людям.

Щоб згодом ми прийшли до життя, рівня життя, як у вас.

І ми це робили, доки не настав чорний день, 24 лютого. День початку повномасштабного російського вторгнення на нашу землю в Україну.

І тоді все змінилося. Змінилося для кожного та кожної з нас, змінилося для українців. Упевнений, що змінилося всім європейцям. Змінилося всім світових демократій. Змінилось і для вас.

Я вдячний вам та вашій державі за те, що ви підтримали нас у такий складний час. Що ви не залишилися осторонь. І не сказали, що це не про вас.

Тому що насправді неможливо залишатися осторонь того, що у XXI столітті в центрі Європи на мирні міста летять сотні ракет та авіабомб.

Неможливо залишатися осторонь, коли армія найбільшої – хоч і лише за розмірами – держави світу спрямовує весь свій вбивчий потенціал на руйнування нас – руйнування лікарень, звичайних шкіл, церков, університетів, пологових будинків, житлових кварталів.

Неможливо бути байдужим, коли вбивають дітей. Сьогодні російська армія вбила 112 українських дітей.

І так само, як мені хотілося, щоб українці жили як швейцарці, так само я хочу, щоб ви були і стали, як українці, у боротьбі проти зла.

Щоб не було питання про банки, ваші банки, де зберігаються гроші всіх тих, хто розв’язав цю війну. Це болісно та неприємно. Але це також боротьба проти зла.

Щоб було повне заморожування активів цих людей, їхні рахунки – це необхідно. Це велика боротьба, і ви можете.

Я хочу, щоб ви стали українцями, які відчувають, що це таке, коли руйнують цілі міста, мирні міста. Руйнують за наказами тих, хто любить жити в громадах – різних, європейських, у ваших громадах, у чудових швейцарських громадах.

Хто насолоджується нерухомістю у вашій державі. І це було б справедливо – позбавити їх цього привілею. Позбавити те, що вони забирають у нас.

І я хочу, щоб ви були як українці у питанні про бізнес. Про бізнес, який працює у Росії, незважаючи на цю війну. Незважаючи на всіх наших убитих дітей, попри убитих людей. Попри зруйновані міста. Як наше місто Маріуполь, героїчне Маріуполь, яке вже тижні перебуває в повній блокаді. Уявіть: без їжі, без води, без електрики. Прямо під бомбами.

Good food. Good life. Добра їжа. Гарне життя. Так звучить слоган компанії Nestle. Вашої компанії, яка відмовляється йти з Росії. І навіть зараз, коли звідти лунають загрози для інших країн Європи. Вже не лише нам. Коли звідти долинає навіть ядерний шантаж, з боку Росії.

І я хочу, щоб усі ви, швейцарці, стали зараз, як усі ми, українці. Я хочу, щоб ми з вами зараз не прогаяли наш загальний шанс.

Шанс повернути світ, шанс зупинити будь-які війни у ​​світі. Тому що, коли Швейцарія з вами – ви точно успішні. Якщо Україна з вами – ви напевно сильні.

Минулого року ми домовлялися про велику конференцію з паном Президентом вашої країни. Про конференцію в Лугано. Заради трансформації економіки, заради реформування України.

Вона мала відбутися у липні. Як і черговий саміт перших леді та джентльменів.

І я вірю, я знаю, що ми можемо провести їх. В цьому році. На землі.

Заради відновлення та розвитку України. Заради того, щоб ви мали можливість знову і знову виявляти все те найкраще, що є у ваших серцях. У наших серцях.

У серцях усіх людей, хто бореться за свободу та бореться за життя.

Дякую вам. Дякую Швейцарії!

Слава Україні!