Ми боремося заради вільного майбутнього та розвитку нашої країни – звернення Президента України.

Київ 17/04/2022 Ворота України

Вільний народ найпрекраснішої країни!

Країни, яка має майбутнє. Це точно. Це те, що мотивує нас зараз боротися. На полі бою та цілодобово на дипломатичному, інформаційному та економічному фронтах. Це те, що дозволяє нам планувати життя після війни. Наше українське вільне, суверенне та демократичне майбутнє. Обов’язково – мирне. Обов’язково – із розвитком.

Провів сьогодні нараду, присвячену відновленню наших міст. Звісно, ​​це колосальний обсяг роботи. Але все ж таки менший, ніж захистити державу у війні. Чим те, що ми всі – всі українці, наша армія та весь наш народ – вже реально здійснюємо. Тож не варто боятися масштабу.

Що важливо у нашому проекті відновлення України? Завдання не лише у тому, щоб фізично відновити будинки, квартири, мости та дороги, підприємства та соціальну інфраструктуру, зруйновані російськими військами. Не тільки в тому, щоб повернути людям усе, чого вони втратили, і дати їм нову основу в житті.

Нині – історичний момент. Момент, коли ми можемо раз і назавжди вирішити багато застарілих проблем усього середовища нашого життя. Коли можемо зробити якісне міське планування там, де його не було. Можемо врахувати реальні транспортні потоки. Гарантувати енергозбереження, екологічність матеріалів, інклюзивність. Це якщо говорити про те, що стосується організації простору для життя та якості відновлення.

Але є й те, що стосується справедливості. Десятиліттями існували і ніколи не закінчувалися черги на житло. Це було ще за радянських часів. Мільйони людей знають, як це важко – отримати своє житло, заробити на власну квартиру, побудувати свій будинок. Особливо болісно це завжди було для військових, правоохоронців, працівників бюджетної галузі. Для тих, хто працює на суспільство та отримує за це від держави зовсім небагато.

Ще минулого року я ставив уряду завдання – зробити все, щоб цього року можна було забезпечити житлом усіх ветеранів, які стояли у черзі. Далі ми планували перейти до забезпечення житлом усіх наших військових. А зараз ми фактично розширюємо це торішнє завдання на масштаб усієї держави та деталізуємо її так, щоб це було справжньою модернізацією українських міст та українських громад. А ще поєднуємо це із програмою енергомодернізації житла. Як результат – буде кілька етапів.

Я поставив завдання, щоби на першому етапі були забезпечені тимчасовим житлом усі наші переселенці. Ті, чий будинок зруйновано війною. Тимчасовим, доки не відновимо житло. Або поки що люди не отримають компенсацію квадратними метрами або грошима.

На другому етапі відновлюємо те, що окупанти намагалися вбити. Усі міста та громади, які постраждали.

А на третьому етапі забезпечуємо житлом усіх, хто захищав чи захищає зараз державу, хто працював чи працює на користь суспільства, а власного житла так і не має. Не може бути такого, що людина все життя віддає військовій службі, але виходить на пенсію, не маючи власної квартири. Не може бути такого, що син чи донька захищають Україну на війні, а батько та мати не мають власного житла та змушені жити на орендованій квартирі або шукати інші варіанти. Не може бути такого, що лікар чи медична сестричка, учитель чи правоохоронець все життя чесно віддають справі, а залишаються у гуртожитку на десятки років, якщо не на все життя.

Уряд, всі органи центральної влади разом із місцевою владою мають це забезпечити. І забезпечать. Кожен і кожна в Україні мають право на своє житло, на власний будинок чи квартиру. На безпечний та комфортний життєвий простір, який буде розрахований на будь-яку людину.

Усі, чиє житло зруйнували окупанти, і всі, хто довгі роки стояв у черзі. Весь наш народ, який заслуговує на життя в сучасному середовищі.

Щоб реалізувати цей проект, ми вже залучаємо провідних архітекторів, весь потенціал держави та міжнародну підтримку. Додамо участь компаній, країн-партнерів, міжнародних донорів. Абсолютно не сумніваюся, що нам це вдасться зробити. Вдасться не лише відновити зруйноване, а й відновити справедливість щодо тих, чиє право на житло було порушено.

Також обговорили питання меморіалізації, що українці пережили під час цієї війни. Обговорили, як зберегти частинки цього досвіду, щоб він завжди нагадував усім поколінням наших людей, від якої жорстокої та безглуздої навали Україна змогла відбитися.

Як один із прикладів, готується проект меморіального комплексу, який розповість історію зруйнованого мосту в Київській області, який сполучав Ірпінь та Бучу з Києвом. Історію людей, які рятувалися цим мостом і цією дорогою до Києва від російських загарбників.

Зустрівся сьогодні з військовослужбовцями Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації. Вручив нагороди.

Внесок зв’язківців у нашу оборону, наш рух до перемоги, до світу неможливо переоцінити. Про їхню роботу треба згадувати частіше, висловлювати подяку їм потрібно голосніше.

З першого дня війни ми маємо стабільний зв’язок як усередині нашої держави, так і з країнами-партнерами України. Я щиро вдячний кожному та кожній, хто це забезпечує!

Говорив сьогодні з Прем’єр-міністром Британії Борисом Джонсоном та з Прем’єр-міністром Швеції Магдаленою Андерссон. Про оборонну та іншу підтримку для України. Про посилення санкційної політики проти Росії. Про ситуацію на різних напрямках бойових дій в Україні, а особливо – про Маріуполь. І про варіанти допомоги захисникам міста та цивільним.

Ситуація у Маріуполі залишається дуже жорсткою. Просто нелюдською. Такий її зробила Російська Федерація. Свідомо зробила. І свідомо продовжує знищувати міста. Свідомо намагається знищити всіх, хто там є у Маріуполі.

Вплинути на це можна лише двома шляхами. Або партнери дадуть Україні всю необхідну важку зброю, літаки, причому без перебільшення негайно. Щоб ми могли знизити тиск окупантів на Маріуполь та деблокувати його. Або – переговорний шлях, у якому також роль партнерів має бути визначальною.

Хочу, щоб мене зараз почули правильно: ще не було ні дня з початку блокади Маріуполя, щоб ми не шукали рішення. Військове чи дипломатичне – будь-яке, щоб урятувати людей. Але знайти це рішення дуже складно. Поки що жодного цілком реального варіанту ще не було. Це стосується як варіантів воєнних дій, і переговорного процесу.

Хоча ми чули багато намірів від тих, хто хотів допомогти і справді користується міжнародним авторитетом, але жодного з них поки що не реалізувалося. Втім, ми не залишимо ці спроби. І щодня або я, або Головнокомандувач Збройних Сил Валерій Залужний, або інші військові, або керівник нашої переговорної групи Давид Арахамія – у зв’язку з нашими захисниками Маріуполя. Кожен день.

Вже традиційно перед вечірнім зверненням підписав указ про нагородження наших захисників. 186 військовослужбовців Збройних Сил України. 13 військовослужбовців Головного управління розвідки. Двоє співробітників Служби безпеки України. І один боєць Національної гвардії.

Вічна слава всім, хто боронить державу!

Вічна пам’ять кожному, хто загинув за Україну!

Слава Україні!