Київ 11/12/2022 Ворота України
Історичний «Нобель» для України, адже цю престижну нагороду громадяни України отримують уперше і не з фізики чи літератури, а саме Нобелівську премію миру.
Премія миру під час війни. Нобелівську відзнаку – одну з найвищих нагород у світі – вручили правозахисникам з України, Росії та Білорусі. Урочиста церемонія відбулася в норвезькій столиці напередодні. Зі сцени кожен лауреат говорив рідною мовою. Те, що премію розділили на три держави, на одну з яких де-факто напали дві інші – багато українців не зрозуміли.
Історичний «Нобель» для України, адже цю престижну нагороду громадяни України отримують уперше і не з фізики чи літератури, а саме Нобелівську премію миру. Символічно, що під час війни, яку міжнародна спільнота називає найкривавішою в Європі – від часів Другої світової.
Церемонія відбулася у міській ратуші в Осло, де традиційно й відзначають тих, чий внесок у справу миру – вважають гідним міжнародної відзнаки. Поруч із лауреатом з України були правозахисник із Росії й представниця білоруського опозиціонера. Одна на трьох премія миру, але вона – не країнам, які в стані війни, наголошували в Нобелівському комітеті, а тим, хто боровся за права й свободи громадян, попри всі виклики. І відстоював їх – кожен у себе вдома. “Світ потребує чудових людей і груп людей, які, роблячи особисті жертви, кидають виклик репресивній владі та протистоять агресії задля демократії, прав людини та миру”, – зазначає голова Нобелівського комітету Беріт Рейсс-Андерсен.
Церемонію пропускає один із трьох лауреатів, якому ні до Осло не дістатись, ні листа сюди не відправити не дозволяють. Замість Алеся Бєляцького тут його дружина. Упродовж кількох десятиліть допомагав політв’язням, а зараз у неволі сам. Свободу втратив, ставши на бік протестувальників після останніх президентських виборів у Білорусі. “Ця нагорода належить усім моїм друзям, що пройшли крізь побиття, тортури, арешти, в’язницю. Я знаю, яка Україна влаштувала б Росію й Путіна – залежна диктатура. Така ж, як нині Білорусь, де голос пригнобленого народу ігнорується та нехтується”, – зазначає дружина білоруського лауреата Нобелівської премії миру Наталія Пінчук від його імені.
Щоб Україна була іншою – демократичною й правовою – за це й виступав, зокрема, Центр громадянських свобод, цим і заслужив Нобелівську відзнаку. На такій церемонії українська взагалі звучить уперше. Рідною мовою Олександра Матвійчук нагадує світові, як він мовчав, коли Росія анексувала Крим і закликає бути рішучими зараз – змусити російського президента й інших причетних до злочинів в Україні, й не тільки, відповісти за скоєне. “Правосуддя не має чекати. Ми не знаємо, скільки у нас цього часу. І, оскільки це Нобелівська премія миру під час війни, то я дозволю собі звернутися до людей у різних країнах світу із закликом до солідарності. Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною”, – заявив він.
Серед лауреатів і правозахисний центр із Росії, що досліджував злочини минулого – сталінські репресії, а нині – теперішнього. Однак в Україні рішення Нобелівського комітету розділити в цей час премію на таку компанію, багато хто не сприйняв. Російські правозахисники й самі задумуються. “Нас мучить питання: чи справді «Меморіал» заслужив на Нобелівську премію миру? Без зайвої скромності, ми дуже багато робили і чимало зробили, але хіба наша робота запобігла катастрофі 24 лютого? Жахливий вантаж, що впав на наші плечі цього дня, став не легшим, а важчим після звістки про присуджену нам премію”, – каже глава «Меморіалу» Ян Рачинський.
Усі три організації, що представляють готові об’єднати зусилля, щоб опиратися спільному, як звучало зі сцени, злу. Як витратять премію в понад мільйон доларів – у Центрі громадянських свобод іще думають.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *
Зберегти моє ім'я, e-mail, та адресу сайту в цьому браузері для моїх подальших коментарів.
Δ