Ми працюємо над тим, щоб друзями України був увесь світ – звернення Президента.

Київ 21/03/2022 Ворота України

Вільний люд вільної країни!

Завершилася вже 25-та доба, як російські військові поїхали на навчання, а опинилися на нашій землі. Усі вони так кажуть, коли потрапляють у полон.

Вже 25-ту добу, як російські військові шукають і ніяк не можуть знайти придуманих ними ж «нацистів», від яких вони нібито хотіли захищати наших людей. Як вони шукають і не можуть знайти українців, які зустріли б їх із квітами. Хоч би в одному місті нашої держави. Хоч би в одному селі.

А головне – російські військові не знаходять дорогу додому. Тому наші військові допомагають їм із дорогою на суд Божий.

На суд Божий, на якому вони, я певен, одержують лише одне покарання, одне на всіх: вічний підвал. Назавжди під бомбами. Надовго без їжі, води та тепла. За все, що вони зробили проти наших людей, пересічних українців. Проти мирних людей. В Охтирці та Харкові, у Бородянці та Чернігові. У Волновасі та Маріуполі. І у багатьох інших наших відважних містах.

У блокадному Маріуполі російська авіація скинула бомбу на школу мистецтв. Там ховалися люди. Ховалися від обстрілів, від бомбардування. Там не було воєнних позицій. Там було близько чотирьохсот мирних людей. Переважно – жінки та діти, люди старшого віку. Вони – під завалами. Наразі ми не знаємо, скільки живих.

Але знаємо, що того льотчика, який скинув бомбу, ми обов’язково зіб’ємо. Як уже збили близько сотні інших таких же масових убивць.

Сьогодні я виступив у Кнесеті перед усіма депутатами та представниками уряду. Але насамперед я говорив від вашого імені, від імені всіх українців, говорив із народом Ізраїлю, який, я певен, розуміє нас. Як вільні люди – вільні люди.

Звичайно, Ізраїль має свої інтереси, стратегію захисту своїх громадян. Ми це розуміємо. Прем’єр-міністр Ізраїлю Беннет намагається знайти переговорний шлях із Росією. І ми за це вдячні. За кожне зусилля. Щоб рано чи пізно почали говорити з Росією, можливо, в Єрусалимі. Це правильне місце, щоб знайти світ. Якщо це можливо.

Ну, а у російських пропагандистів сьогодні досить складне завдання.

Адже вперше в історії президент іноземної держави виступав у Кнесеті з відеозв’язку. І перед Ізраїлевим народом. Президент України, яку у Москві звинувачують у «нацизмі», виступав у Кнесеті перед народом Ізраїлю.

Вже один цей факт підтверджує, наскільки у Москві все не так.

Протягом доби 20 березня працювали лише 4 гуманітарні коридори. Загалом евакуйовано 7295 осіб. Майже 4 тисячі маріупольців за день прибули до Запоріжжя.

Завтра вранці готуємось направити до Маріуполя нові автобуси, щоб продовжити цю важливу місію. Понад 3 тисячі людей врятували в Київській області. Але на Харківщині… Російські війська захопили нашу колону, наш гуманітарний вантаж для Вовчанська. Наразі немає зв’язку з шістьма людьми. П’ять водіїв та один лікар. Будемо їх звільняти. Будемо знову і знову намагатися доставити нашим людям найнеобхідніше.

Херсонська область сьогодні знову виборювала. Я їм вдячний. Знову на вулицях. І як завжди – за нас усіх, за Україну. Із національними прапорами. І з нашою, українською хоробрістю. Без зброї проти окупантів. Проти пострілів та військових машин. Це подвиг, що надихає всіх нас. Це Україна, якою ми пишаємося. Це українці, яким я дуже вдячний. Як і наш народ.

Вдень розмовляв із Прем’єр-міністром Великобританії Борисом Джонсоном. Справжнім другом України, який не сумнівається та не шукає відмовок.

Домовилися про конкретну підтримку нашої держави на самітах наступного тижня – «Великої сімки» та НАТО. Хоча ми не є членами цих організацій, але я бачу, що як мінімум один голос Україна там має.

Також поспілкувався з Ештоном Кутчером та Милою Куніс. Зірковою парою, яка щиро вірить у нас, у нашу перемогу, у наше майбутнє. Вони допомагають українським вимушеним переселенцям, збираючи кошти. І вже удвох зібрали 35 мільйонів доларів. Подякував їм від нашого народу, від усіх нас. Погодьтеся, це хороший результат для однієї пари наших друзів в Америці.

А ми працюємо над тим, щоби нашими друзями був увесь світ.

Особисто вручив державні нагороди українським розвідникам. Прошу поставитися з розумінням – я не можу публічно назвати їхні імена.

Але повірте, що внесок цих людей у ​​нашу оборону є настільки вагомим, що ордени та звання Герой України для них – це мінімум, який ми можемо їм дати. Щоб просто віддячити. Їх та всіх наших героїв. Завдяки яким ми тримаємось. І непогано.

А Україна – живе.

Слава Україні!