Виступ Президента України Володимира Зеленського у Кнесеті.

Київ 21/03/2022 Ворота України

Шановний пане Спікер, члени Кнесета!

Шановний пане Прем’єр-міністр Беннет, дякую за підтримку.

Шановні члени уряду Держави Ізраїлю, всі присутні, гості, народ Ізраїлю!

Українська та єврейська громади завжди були і, я впевнений, будуть дуже переплетені, дуже близькі. Завжди житимуть поряд і відчуватимуть разом і радість, і біль.

Тому я хочу вам зараз нагадати слова однієї великої киянки, яку ви дуже добре знаєте. Слова Голди Меїр. Вони дуже відомі, їх усе чули. Мабуть, кожен єврей. Багато українців також. І точно – не менше за росіян. Ми хочемо жити. Наші сусіди бажають бачити нас мертвими. Це залишає не дуже багато простору для компромісу».

Мені не треба вас переконувати, наскільки переплелися наші історії. Історії українців та євреїв. У минулому і зараз, у цей страшний час. Ми – у різних державах та в абсолютно різних умовах. Але загроза одна і у нас, і у вас – тотальне винищення народу, держави, культури. І навіть імені – України, Ізраїлю.

Я хочу, щоб ви відчули все це. Я хочу, щоб ви замислилися про цю дату. Про 24 лютого. Про початок цього вторгнення. Вторгнення Росії до України. 24 лютого. Цей день двічі увійшов до історії. І обидва рази – як трагедія. Трагедія для українців, євреїв, Європи, світу.

24 лютого 1920 року було засновано Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини – НСДАП. Партія, яка відібрала мільйони життів, знищила цілі країни, намагалася вбити народи.

Через 102 роки, також 24 лютого, було віддано злочинний наказ про початок повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Вторгнення, яке забрало вже тисячі життів, мільйони людей залишило без даху над головою, зробило їх вигнанцями. На своїй землі та у сусідніх країнах. У Польщі, Словаччині, Румунії, Німеччині, Чехії, державах Балтії та ще у десятках різних країн світу.

Наші люди зараз розкидані по світу. Вони шукають безпеку. Шукають, як залишитись у світі. Як колись шукали і ви.
Це вторгнення Росії в Україну – не просто військова операція, як це роблять у Москві. Це масштабна та підла війна, спрямована на знищення нашого народу. Знищення наших дітей, наших сімей, нашої держави, наших міст, громад, нашої культури. І все, що робить українців українцями. Усього того, що російські війська зараз руйнують. Свідомо. На очах усього світу.

Тому я маю право на цю паралель, і на це порівняння. Нашої історії та вашої історії. Нашої війни за своє виживання та Другої світової війни.

Послухайте, що каже Кремль. Просто послухайте! Там звучать навіть терміни – такі, як тоді. І це є трагедія. Коли нацистська партія йшла Європою і хотіли знищити все, знищити всіх. Хотіла підкорити народи. І не кинути від нас, від вас нічого. Навіть імені та сліду. Вони називали це «остаточним вирішенням єврейського питання». Ви пам’ятаєте це. І впевнений – ніколи не забудете!

Але почуйте, що зараз звучить у Москві. Почуйте, як там знову кажуть ці слова: “остаточне рішення”. Але вже стосовно так би мовити до нас, до «українського питання».

Це прозвучало відверто. Це є трагедія. Ще раз говорю: це прозвучало на нараді у Москві. Це доступно на офіційних веб-сайтах. Це цитувалося у пресі Росії. Москва так і каже: без війни проти нас вони не змогли б забезпечити остаточне рішення нібито для своєї безпеки. Так само, як це говорили 80 років тому.

Народ Ізраїлю!

Ти бачив, як російські ракети вдарили по Києву, по Бабиному Яру. Ти знаєш, що то за земля. Там поховано понад сто тисяч жертв Голокосту. Там давні київські цвинтарі. Там єврейський цвинтар. Туди вдарили російські ракети.

Народ Ізраїлю!

У перший же день цієї війни російські снаряди вдарили по місту Умань. По місту, яке відвідують десятки тисяч ізраїльтян щороку. Для паломництва на могилу цадика Нахмана. Що залишиться від усіх таких місць в Україні після цієї страшної війни?

Я впевнений, що кожне слово мого навернення у ваших серцях відкликається болем. Тому що ви відчуваєте, про що я говорю. Але чи можете ви пояснити, чому ми досі звертаємось до всього світу, до багатьох країн за допомогою? До вас звертаємося за допомогою… Навіть за елементарними візами…

Що це? Байдужість? Розрахунок? Чи посередництво – без вибору сторони? Я залишу вам вибір відповіді на це запитання. І зауважу лише одне: байдужість убиває. Розрахунки – часто помилкові. Посередництво може бути між державами.

Але не між добром та злом.

Кожен в Ізраїлі знає, що ваша протиракетна оборона – вона найкраща. Вона сильна. Кожен знає, що ваша зброя – сильна. Кожен знає, що ви молодці. Ви можете відстоювати свої інтереси, інтереси свого народу. І ви можете допомогти нам захистити наше життя, життя українців, життя українських євреїв.

Можна довго запитувати, чому ми не можемо отримати зброю. Або чому Ізраїль не ввів потужних санкцій проти Росії, чому не чинить тиск на російський бізнес. Але відповідь все одно вибирати вам, шановні брати та сестри. І вам із цією відповіддю потім жити, народ Ізраїля.

Українці зробили свій вибір 80 років тому. Рятували євреїв. І тому серед нас є праведники народів світу.

Народ Ізраїлю! Тепер у вас є вибір.

Дякую вам!

Дякую за все.